Перезавантаження, вихід із зони комфорту, діджитал-детокс, перевірка на витривалість чи готовність почути власні думки. У кожного, хто виявляє бажання піти у гірські походи, мотивація може бути своя. Але для кожного, хто хоч раз ступав на гірську стежку, це стає частиною життя.
Для Тетяни Ісакової просте захоплення походами у Карпати перетворилося на справжню організаторську діяльність. У 17 років дівчина із Сіверськодонецька Луганської області вперше побачила красу Карпат. Відтоді походи у гори і підкорення вершин стали для неї не лише про естетичну мандрівку, а й про внутрішнє зростання, подолання себе і єднання з природою.
Власний досвід дівчина прагнула розділити з однодумцями, тому почала самостійно організовувати вилазки у Карпати. Свій мініпроєкт Таня назвала "Східний ретрит", що символізує об'єднаність України. За два роки існування "Східний ретрит" провів 14 походів, до яких долучилося понад 100 людей. Наразі спільнота у соцмережах налічує майже 2 тисячі підписників.
З чого все почалося
Потяг до пізнання Карпат з’явився у дівчини, коли через повномасштабне вторгнення росіян, у березні 2022 року, вона з родиною виїхала із рідного міста, охопленого росіянами, на Закарпаття.
“На заході у мене не було друзів, вся моя родина працювала, а я сиділа вдома. Тоді я зрозуміла, що потрібно відпускати те, що я виїхала з рідного міста, тож почала шукати можливості тут, на Закарпатті. Я подумала, що було б непогано сходити в гори. Компанію вирішила знайти через TikTok. Це був лютий 2023 року, я виклала відео, що шукаю людей, які не проти сходити в гори. До цього я не була у походах. Таким був мій перший досвід”, - розповідає Тетяна.
У квітні дівчині вдалося зібрати компанію із зовсім не знайомими між собою десяти людей. Для багатьох це так само був перший досвід, лише один хлопець знав місцевість. Компанія жила у будиночках пастухів, які залишилися порожніми навесні.
Після такого яскравого першого досвіду походу Тетяна вирішила створити телеграм-канал, де зібрала людей, які так само вперше хочуть піти в гори. Уже в травні дівчина зібрала компанію із 25 людей і організувала свій перший похід з наметами на дві ночі в Івано-Франківську область, на Манявський водоспад.
Докори щодо віку та відповідальність
На початку своєї діяльності дівчина зіткнулася із докорами через підлітковий вік. Тетяна згадує, що люди ставилися до неї несерйозно і часто не довіряли.
“Я тільки почала цим займатися, все вивчати для себе й одразу беру відповідальність за велику групу людей. Я маю відповідати за карти, харчування, оснащення... Словом, це насправді велика відповідальність. Тоді я чула багато докорів щодо того, що я така мала, не маю досвіду і вже збираю групи в походи”, - пригадує Таня.
Дівчина розповіла, що у перші свої походи не мала твердого авторитету. Особливо це було помітно під час організації приготування їжі для групи: “Мені потрібно було організувати групу, яка збере дрова, піде по воду і почне займатись приготування їжі. Я була досить м’яка, але це не працювало. Усі махали рукою і ми залишалися без нормальної вечері, бо ніхто нічого не робив. Згодом я почала більш твердо наполягати на своєму, щоб мене слухалася група. Це було найскладніше. Ніхто не ставився до мене серйозно”.
Умови для участі в походах “Східного ретриту”
Спершу до походів з Тетяною долучалися усі охочі, навіть підлітки. Люди писали дівчині, і вона долучала їх до загального чату. Проте згодом для учасників “Ретриту” з’явилися обмеження за віком.
“Зараз у походи можна долучитися з 18 років. Початківців ми беремо усіх, головне, щоб були намети і спальники. Якщо ж немає намету, ми можемо допомогти його знайти або порадимо, де взяти напрокат. Проте, якщо це більш важкий похід, досвід має бути. Бо бували випадки, що під час сходження люди навіть плакали, зупинялися, не могли йти далі. Такі істерики ставалися”, - розповіла дівчина.
З часом, коли проєкт Тетяни масштабувався, про нього дізналася більша кількість людей, тож походи зі “Східним ретритом” стали платними. За словами організаторки, кошти переважно спрямовують на супровід і трансфер. Для військових участь безкоштовна.
“Коли люди доєднуються до походу, я супроводжую їх від початку до дати виїзду, даю поради, інструкції, що треба взяти, відповідаю на всі питання, розповідаю, яка буде погода, контролюю наявність спорядження і допомагаю його знайти, якщо немає”, - ділиться дівчина.
Також у вартість участі у деяких “ретритах” входить ночівля у будиночках чи хостелах, якщо така передбачена. Торік у походах з наметами також враховувалося спільне харчування, але наразі цю частину довелося скасувати через брак часу та різні вподобання людей. Тепер учасники походів беруть із собою сублімати і їжу за своїми смаками.
Через рік після самостійної організації походів і бажання їх масштабувати Тетяна зрозуміла, що потребує допомоги. Дівчина почала шукати однодумців, які б мали бажання доєднатися до організації. Так у команді з’явилися Світлана, Олексій і Максим – усі вони колись самі були учасниками “Ретриту”.
Навіщо ходити в гори
Сіверськодонеччанка називає вилазки в гори відпочинком та приємною прогулянкою для себе.
“У мене вже так змішалися Карпати, Харків, Київ, я постійно десь катаюся і у мене немає чіткої межі. Тобто я гуляю горами так само, як гуляю по місту. Для мене це приємна прогулянка. Гори – це місце, де можна побути наодинці із собою. Коли ви йдете компанією, все одно всі мовчать, особливо на складних підйомах. Ти йдеш і думаєш, як тобі не підслизнутися. Тому це як розвантаження думок”, - розповідає Тетяна.
Дівчина додає, що любить гори в будь-яку погоду, але найбільше – в туманну і дощову. Її не лякають некомфортні умови, наприклад, похід у дощ. Щоб почувати себе комфортно, Тетяна радить добре підготуватися, обрати відповідний одяг, взуття, яке не промокне і в якому буде зручно йти по камінню, подбати про зручний рюкзак і взяти дощовик.
Надалі Таня планує розвивати свій проєкт і залучати більше охочих досліджувати гори у різні пори роки. Дівчина має ідеї, які планує реалізувати у нових походах вже цієї весни. Для себе ж юна мандрівниця хоче спробувати піти у гори взимку.
Авторка: Світлана Кравченко
