Попри численні урядові програми — компенсації, відновлення зруйнованого житла, пільгові іпотеки — тисячі людей не можуть реально скористатися допомогою. Через бюрократію, недосконалу систему перевірок або просто брак грошей у бюджеті.
Про це в коментарі виданню ТРИБУН розповів старший юрист Благодійного Фонду “Схід SOS” Ярослав Таранець.
За його словами, виклики існування тимчасового житла завжди були пов’язані з такими аспектами:
- його ніколи не вистачить на всіх;
- його завжди повинен хтось утримувати.
“Переважна більшість тимчасового житла існує завдяки міжнародним і національним неурядовим організаціям, які активно реалізують проєкти з побудови та підтримки тимчасових місць проживання. Цей стан речей пов’язаний із тим, що більшість громад не мають фінансових і кадрових ресурсів для реалізації таких програм, тож змушені регулярно шукати нові партнерства серед громадського сектору, щоб реалізовувати проєкти у спільній кооперації”, — зазначив правозахисник.
Пан Ярослав також зауважив, що практика фінансування місць тимчасового проживання (далі — МТП) відрізняється в залежності від того, хто опікується питанням. Якщо це національна або міжнародна неурядова організація, все залежить від її фінансування, але зазвичай після 3 років сталого фінансування навіть найбільш спроможні донори можуть змінювати вектор інтересів, обумовлюючи це тим, що за такий період жителі МТП мали б адаптуватися в приймаючій громаді та почати самостійно вирішувати побутові питання.
“Якщо ж ми говоримо про місця тимчасового проживання, які фінансуються з місцевих бюджетів, то тут є інші аспекти. Законодавством передбачено безкоштовне проживання в житлі такого типу, але місцеві бюджети не завжди спроможні це забезпечити. Ми фіксуємо випадки, коли переселенців змушують платити за проживання, комунальні послуги тощо”, — повідомив юрист.
Аби убезпечити людей від проблем, Кабмін прийняв постанову від 11 березня 2022 року №261, що передбачає надання компенсації громадам за спожиті комунальні послуги під час розміщення ВПО в будівлях об’єктів державної, комунальної та приватної власності. Хоч ця постанова і працює, вона дуже складна з боку реалізації — компенсацію виплачують із затримкою у 2-3 місяці, уповноважені органи не завжди приймають документи на компенсацію, а громади приймають рішення про закриття з огляду на бюрократичну складність.
Як каже Ярослав Таранець, альтернатива є, але для людей із грошима. Держава створила кілька ефективних кредитно-інвестиційних механізмів, що дозволяють купити житло в іпотеку, але така можливість доступна лише тим, хто міцно стоїть на ногах — має затребувану спеціальність, стабільну та високооплачувану роботу, бізнес тощо.
Складна ситуація й з орендою у приватних власників. Ті, хто можуть собі дозволити, обирають житло на власний смак і бюджет, але є родини, які не мають високого доходу, для них Мінсоцполітики наприкінці січня 2025 року запустило експериментальний проєкт із надання субсидій на оренду житла для ВПО. Умови, на перший погляд, прості: вартість оренди повинна перевищувати 20% від доходу родини, люди мають бути ВПО без власного житла (або воно зруйноване та непридатне для проживання), вони не повинні отримувати допомогу на проживання та не бути учасниками програми “Прихисток”. Сума субсидії розраховується за формулою в залежності від сукупного доходу родини. Однак, для отримання субсидії постає необхідність підписати договір оренди та надати його до Пенсійного фонду. На цьому етапі більшість орендодавців не хочуть демонструвати комерційну діяльність перед державою, бо не мають довіри до механізмів, не знають, як це працює та часто не усвідомлюють, що держава компенсує частину податків.
“За інформацією, наданою у відповідь на запит колег (приблизно 1-1,5 місяці тому), такою субсидією скористалися 29 родин. Напевно зараз показник дещо більший”, — зазначив правозахисник.
Більш детально читайте за посиланням.
Також ми розповідали, що ВПО Луганщини отримають допомогу на житло.
