З початком вторгнення Росії на українську територію мільйони людей виїжджали з домівок з валізою речей і надією скоро повернутися. Минуло вже понад 1000 днів — і для багатьох “тимчасово” стало єдиною реальністю. Сотні тисяч переселенців досі мешкають у гуртожитках, модульних містечках, тимчасових прихистках. Інша частина ВПО орендує житло — часто за завищеними цінами, без договорів, із щомісячним страхом, що господарі піднімуть плату або просто виселять.
У матеріалі видання ТРИБУН читайте про ситуацію з житлом для переселенців у 2025 році.
Гуртожитки та оренда: життя без дому
Безліч ВПО досі мешкають у тимчасовому житлі, наданому державою. Умови часто далекі від нормальних: душ на кілька кімнат, вологість, мінімум приватності, постійна тривога, що “попросять” з’їхати.
Читайте за темою: У Харкові закривають модульне містечко для переселенців з Донецької і Луганської областей
Ті, хто працює або має якісь заощадження, орендують житло. Однак і їм без підтримки держави нелегко. Зазвичай договори не складають, що унеможливлює отримання нової допомоги для ВПО — так звану субсидію на оренду. Особливо важко родинам із дітьми, пенсіонерам та власникам тварин. Із позитивних моментів — на дванадцятому році рідше стали вішати ярлики на переселенців. Якщо ще кілька років тому 9 із 10 переміщених людей стикалися з дискримінацією, то зараз ситуація дещо покращилася.
“Ми знімаємо другу за три роки квартиру в Харкові і жодного разу нам не сказали “переселенців прохання не турбувати”. Можливо, тому що й самі харків’яни зараз вимушені шукати безпечного місця, і вони стали нас розуміти. Але, за словами багатьох наших знайомих, ситуація змінилася й на заході країни. Там наші земляки теж без проблем знаходять житло, головне — гроші”, — каже наша співрозмовниця, яка перемістилася з окупованої Луганщини в 2022 році.
Програми допомоги: між реальністю та ілюзією
“Я подалася на програму “єВідновлення”, зібрала всі необхідні документи. Однак відповідь так і не тримала. Я навіть не знаю, чи прийняли моє повідомлення”, — ділиться переселенка із Сіверськодонецька.
Попри численні урядові програми — компенсації, відновлення зруйнованого житла, пільгові іпотеки — тисячі людей не можуть реально скористатися допомогою. Через бюрократію, недосконалу систему перевірок або просто брак грошей у бюджеті.
За словами старшого юриста Благодійного Фонду “Схід SOS” Ярослава Таранця, виклики існування тимчасового житла завжди були пов’язані з такими аспектами:
- його ніколи не вистачить на всіх;
- його завжди повинен хтось утримувати.
“Переважна більшість тимчасового житла існує завдяки міжнародним і національним неурядовим організаціям, які активно реалізують проєкти з побудови та підтримки тимчасових місць проживання. Цей стан речей пов’язаний із тим, що більшість громад не мають фінансових і кадрових ресурсів для реалізації таких програм, тож змушені регулярно шукати нові партнерства серед громадського сектору, щоб реалізовувати проєкти у спільній кооперації”, — зазначив правозахисник.
Пан Ярослав також зауважив, що практика фінансування місць тимчасового проживання (далі — МТП) відрізняється в залежності від того, хто опікується питанням. Якщо це національна або міжнародна неурядова організація, все залежить від її фінансування, але зазвичай після 3 років сталого фінансування навіть найбільш спроможні донори можуть змінювати вектор інтересів, обумовлюючи це тим, що за такий період жителі МТП мали б адаптуватися в приймаючій громаді та почати самостійно вирішувати побутові питання.
“Якщо ж ми говоримо про місця тимчасового проживання, які фінансуються з місцевих бюджетів, то тут є інші аспекти. Законодавством передбачено безкоштовне проживання в житлі такого типу, але місцеві бюджети не завжди спроможні це забезпечити. Ми фіксуємо випадки, коли переселенців змушують платити за проживання, комунальні послуги тощо”, — повідомив юрист.
Аби убезпечити людей від проблем, Кабмін прийняв постанову від 11 березня 2022 року №261, що передбачає надання компенсації громадам за спожиті комунальні послуги під час розміщення ВПО в будівлях об’єктів державної, комунальної та приватної власності. Хоч ця постанова і працює, вона дуже складна з боку реалізації — компенсацію виплачують із затримкою у 2-3 місяці, уповноважені органи не завжди приймають документи на компенсацію, а громади приймають рішення про закриття з огляду на бюрократичну складність.
Як каже Ярослав Таранець, альтернатива є, але для людей із грошима. Держава створила кілька ефективних кредитно-інвестиційних механізмів, що дозволяють купити житло в іпотеку, але така можливість доступна лише тим, хто міцно стоїть на ногах — має затребувану спеціальність, стабільну та високооплачувану роботу, бізнес тощо.
Складна ситуація й з орендою у приватних власників. Ті, хто можуть собі дозволити, обирають житло на власний смак і бюджет, але є родини, які не мають високого доходу, для них Мінсоцполітики наприкінці січня 2025 року запустило експериментальний проєкт із надання субсидій на оренду житла для ВПО. Умови, на перший погляд, прості: вартість оренди повинна перевищувати 20% від доходу родини, люди мають бути ВПО без власного житла (або воно зруйноване та непридатне для проживання), вони не повинні отримувати допомогу на проживання та не бути учасниками програми “Прихисток”. Сума субсидії розраховується за формулою в залежності від сукупного доходу родини. Однак, для отримання субсидії постає необхідність підписати договір оренди та надати його до Пенсійного фонду. На цьому етапі більшість орендодавців не хочуть демонструвати комерційну діяльність перед державою, бо не мають довіри до механізмів, не знають, як це працює та часто не усвідомлюють, що держава компенсує частину податків.
“За інформацією, наданою у відповідь на запит колег (приблизно 1-1,5 місяці тому), такою субсидією скористалися 29 родин. Напевно зараз показник дещо більший”, — зазначив правозахисник.
Повертатися нікуди, а будувати страшно
Для багатьох повернення вже неможливе — будинки зруйновані, території окуповані або просто непридатні для життя. Але навіть ті, хто може залишитися назавжди у новому місті, часто не наважуються.
“Купити тут квартиру для мене це як зрадити дім. Водночас я втомилась жити в оренді, не знаю, що з моїм житлом, ціле воно чи ні і чи повернусь я туди взагалі”, — поділилася переселенка з Луганщини, яка нещодавно взяла кредит на квартиру в Дніпрі.
Це внутрішній конфлікт, який переживають багато ВПО: будувати нове чи продовжувати чекати на повернення в зруйноване минуле?
Що далі?
Поки що ні уряд, ні місцева влада не пропонують реалістичної довгострокової житлової стратегії для переселенців. Усе ще домінує наратив “тимчасовості”, хоча третій рік поспіль показує — проблема вже стала постійною.
За інформацією юриста Ярослава Таранця, наразі в Україні діють такі кредитно-інвестиційні житлові програми для ВПО:
- “єОселя” – найвідоміша державна програма з “доступного” житла;
- Кредит для ВПО за рахунок грантових коштів Уряду Німеччини, що надаються через Банк розвитку KFW – програма з прийнятним відсотком, що реалізується Держмолодьжитлом, однак обмежена по кількості учасників, адже вони обираються за принципом лотереї. Раз на декілька місяців проводиться жеребкування, приблизно 300-400 осіб стають переможцями та отримують іпотеку.
Також триває програма “єВідновлення”. Громадяни отримують житлові сертифікати, якщо мають акт обстеження зруйнованого житла, що є ключовою умовою отримання компенсації. Водночас пан Ярослав зауважує, що проблема дійсно існує.
“Ми фіксуємо факти, коли люди з прифронтових територій не можуть отримати житлові сертифікати за зруйноване житло, бо комісії з обстеження не можуть оглянути об’єкт і скласти відповідний акт через активні бойові дії. Наразі запропоновано альтернативні підходи для обстеження, як-от встановлення факту руйнувань за фото/відеоматеріалами, проте це залишається на рівні законодавчої ініціативи”, — розповів правозахисник.
Також він підкреслив, що скористатися програмою можуть лише громадяни, житло яких було зруйновано або пошкоджено на підконтрольній уряду України території.
Компенсаційний механізм, що дозволив би отримати житлові сертифікати жителям ТОТ, досі не розроблений, а сотні тисяч ВПО через це позбавлені права на компенсацію та житло.
Проблема житла — не просто соціальна. Це – гідність, стабільність, психічне здоров’я. І поки вона не вирішена — мільйони українців залишаються в підвішеному стані між “було” і “ще не настало”.
Читайте також: Життя на паузі. Що відчувають переселенці через три роки після втрати дому.
