Селидове — місто в Донецькій області, яке було захоплене російськими військами в жовтні 2024 року. Під час наступу окупанти майже вщент знищили колись мирний населений пункт. Станом на 1 листопада тут проживає близько 1 760 людей, які змушені виживати серед уламків та обмежених ресурсів.
У цьому матеріалі видання ТРИБУН розповідає, як мешканці Селидового організовують свій побут без допомоги росіян та належних умов.
Яка обстановка в місті?
Російські журналісти повідомляють, що дорога до Селидового проходить через повністю зруйновані села та спустошені лісосмуги. Уздовж траси встановлені довгі ділянки протидронових тунелів — над дорогою натягнуті нейлонові сітки, під якими рухається транспорт.
У самому місті вражає масштаб руйнувань. На місці багатьох будівель залишилися лише купи бетону та уламків. Центр також постраждав: згорів місцевий ринок, адміністративні споруди пошкоджені обстрілами. Комунальні послуги практично відсутні — немає опалення й газу, а світло є тільки там, де є генератори.
“Багато людей із Селидового, Українська тощо кажуть, що двері у квартирах, гаражах зламані”, — розповів чоловік у місцевому чаті. Окупанти ж пояснюють це нібито “необхідними заходами зачистки”.
Буденність селидівців: про базові умови, ціни та в’їзд до міста
За словами очевидців, у Селидовому відкриваються невеликі магазини, працює пекарня й кілька сервісних точок. Асортимент у крамницях обмежений, але базові продукти є.
“Що люди купують? Хліб, молоко, ковбасу, випічку, м’ясо, овочі добре беруть, молочку, напої”, — розповіла місцева продавчиня.
Ціни вищі, ніж в інших містах регіону, через ризики доставки та витрати на генераторну електрику.
Вибухи й постріли стали звичною частиною буденності. На вулицях часто можна побачити покинутих тварин, що пережили бої. Місцеві жителі підгодовують собак і котів, які лишилися без господарів. Ті, хто повертається до міста, намагаються відновити побут у зруйнованих домівках, але щодня стикаються з обстрілами, небезпекою пересування та браком ресурсів.
Усе частіше на вулицях Селидового можна зустріти військовий транспорт росіян та самих військових. Причиною цього є зокрема те, що на базі однієї з лікарень окупанти облаштували військовий госпіталь. Туди регулярно привозять поранених солдат РФ із гарячих точок, звідки після “стабілізації” стану потерпілих переправляють в інші лікарні.
Також окупанти живуть у домівках українців, які вимушено покинули місто. Раніше ТРИБУН повідомляв, що російські військові зайняли близько половини Селидового — вони оселяються у вцілілих квартирах. “Людей, яких вивезли, назад не пускають”, — зазначали очевидці.
У незаконно відібраних будинках ворожі солдати показово скоюють мародерства.
Пропонуємо до читання: “Обносимо квартиру”: як бійці РФ грабують оселі в Селидовому (відео).
Російські пропагандисти стверджують, що в місті наразі немає ані стабільного зв’язку, ані електропостачання. Громадський транспорт тут також не курсує. Єдиний доступний маршрут — рейс до Гірника, вартість якого становить 400 рублів. Усі інші поїздки мешканці здійснюють власним транспортом або “попутками”.
Селидівці також розповідають про неофіційних “перевізників”. За словами одного з жителів, вартість такої поїздки може сягати до 5 000 рублів, залежно від напрямку та умов.
Варто зазначити, що в’їзд до Селидового — обмежений. Мешканці повідомляють, що на блокпостах перевіряють документи дуже суворо. Так, окупанти вимагають саме селидівську прописку в російському паспорті, незалежно від того, що людина є власником житла.
Самі ж російські військові не радять людям повертатися в місто. “Там дрони літають, як мухи — до них уже всі звикли...”, — написав користувач.
А от відправити посилку із Селидового до Донецька наразі неможливо. За словами місцевих, багато людей виїхали з міста без речей і потребують передач, однак зробити це не вдається.
Чи виплачують окупанти компенсації?
Місцеві мешканці скаржаться на розрекламований росіянами розмір компенсацій за зруйноване житло. За їхніми словами, виплат не вистачає не те, що на однокімнатну квартиру — навіть на маленьку студію не назбирається. Ба більше, люди не знають, коли саме ці кошти взагалі виплатять.
“Компенсацію, за яку не те, що 1-кімнатну квартиру не купиш, а навіть студію не винаймеш. І то невідомо, коли її виплатять. А були в людей квартири 2-кімнатні, з ремонтом і меблями, а тепер все з нуля. А компенсації максимум вистачить на ПВ”, — поскаржилася селидівчанка.
За словами містян, відновлення зруйнованого житла відбувається виключно силами цивільних — без участі окупаційних структур.
Освіта
Так званий “очільник ДНР” Денис Пушилін разом з іншими представниками окупаційної “адміністрації” 30 листопада відвідав новий опорний освітній пункт, створений для 12 дітей Селидового. Заклад відкрили після того, як будівля місцевої школи була зруйнована військами ЗС РФ.
Діти навчаються в змішаному форматі й отримують індивідуальні завдання. За словами двох “учительок”, які працюють у пункті, наразі тут є базова канцелярія, оргтехніка та планшети. Водночас учні просять забезпечити їх стабільним зв’язком: хоча в приміщенні діє Wi-Fi, діти наголошують на потребі в SIM-картках, аби мати доступ до мережі вдома.
У відповідь Пушилін заявив, що можливість вирішення цього питання “будуть розглядати”, проте вона залежатиме від умов безпеки та технічних можливостей.
Що відбувається в пункті тимчасового розміщення?
В окупованому Селидовому, де тривають постійні обстріли, облаштований пункт тимчасового розміщення переселенців з інших населених пунктів.
Нещодавно в соцмережах показали стан одного з таких пунктів — на базі Будинку культури.
Тож життя в Селидовому під контролем окупантів змушує мешканців виживати серед руїн та обмежених ресурсів і можливостей. Попри це, люди намагаються пристосуватися до таких умов.
Читайте також: Військова техніка замість людей, гуманітарна криза: що відбувається в окупованому Селидовому (фото, відео).
