Військові 128-ї окремої важкої механізованої бригади “Дике Поле”, зокрема уродженець Луганщини, повернулися з позицій, де провели понад 300 діб. Вони перебували на території, яку аналітики вже давно позначають як окуповану.
Про це йдеться на Facebook-сторінці бригади.
Андрій та Ігор вийшли на бойове чергування у квітні 2025 року після короткого злагодження. Перший мав кваліфікацію електрика вищого розряду і свого часу обслуговував обладнання на Алчевському металургійному комбінаті. Коли рідну область окупував ворог, Андрій був на вільній частині України. Служив у лавах ЗСУ з 2023 року.
На Луганщині в нього залишався лише батько, який помер, коли син був на передовій. Після 10-місячного виходу з позицій захисник дізнався про смерть рідної людини.
“Це сталося в березні, а повернувся я в червні. Хоча, навіть якби не був на позиціях, усе одно не зміг би потрапити на похорон. Росіяни забрали й цю можливість”, — каже Андрій.
Ігор родом із Івано-Франківська, до повномасштабного вторгнення працював будівельником у Польщі. Згодом повернувся до України та був мобілізований у квітні 2025 року. Пройшов базову загальну військову підготовку, познайомився з майбутнім побратимом і вирушив на довготривалу позицію.
Військові знаходилися в селі Плавні на Запоріжжі — DeepState давно позначив населений пункт як окупований ворогом.
Однак Ігор та Андрій могли про це лише здогадуватися. Штурмовики РФ ховалися по підвалах, а тих, хто проходив повз позиції українців, знищувала 128-ма ОВМБ.
“Нашим завданням було слухати, що відбувається навколо, і доповідати по рації. Коригувати роботу дронів, артилерії та мінометів”, — зазначають бійці.
Найбільшим випробуванням там, за словами захисників, став не сам період ізоляції, а вихід із позиції, який подолали за день, хоча допускали можливість розбити перехід на дві доби. Далі відбувалася евакуація квадроциклами на повній швидкості крізь зону ураження. “Ми були ошелешені майстерністю водіїв, вражені роботою пілотів. Там стільки росіян побито, що важко уявити. І коли ми доїхали, я подумав: ми і наші хлопці — реально круті”, — ділиться Ігор.
У побуті чоловіки згадують про щоденні передачі з “великої землі” — батареї, воду та продукти, зокрема інгредієнти для власного варіанту страви. “Могли замовити будь-що. Але ми з Ігорем любимо готувати, тому просили якісь інгредієнти: особливий кетчуп чи цибулю, щоб наші “ліниві пельмені” хоч чимось відрізнялися від макаронів або мівіни по-флотськи”, — сміється Андрій.
Наразі обидва оборонці проходять лікування, після чого мають отримати тривалу відпустку, а згодом — нове призначення в тилових структурах. Водночас вони не втрачають зв’язку з цивільними професіями: будівельник та електрик високого класу розглядають цей досвід як потенційну основу для участі у відбудові.
Читайте також: 343 дні "на нулі" без ротації: уродженцю Луганщини присвоїли звання Героя України.
