Існує стереотип, що схід України – лише шахти та заводи. Проте за цим “промисловим фасадом” криється багата культурна спадщина краю. Пам’ятки, храми, меморіали та інші цікаві місця – Донеччина та Луганщина мають чим здивувати.
Видання ТРИБУН підготувало добірку знакових пам’яток Донбасу, що формують неповторний образ регіону і нагадують про його багатогранну історію.
Меморіал “Трудівникові Луганщини”
Меморіал “Трудівникові Луганщини” на центральній вулиці Луганська – одна з найвідоміших архітектурних пам’яток на сході. Багато хто чув про цей меморіал, проте мало хто поглиблювався в історію його створення, а в народі його часто називають “мужик з факелом” або “палій”.
Його історія починається ще в 1967 році. Меморіал було встановлено на честь трудівників Луганщини, і символізує внесок робітників і сільськогосподарських працівників у розвиток регіону.
Спочатку пам’ятка була бетонною, але згодом матеріал почав руйнуватися, через що було прийнято рішення про реставрування. Скульптуру покрили шаром міді, а бетонну основу, на якій вона стояла, замінили на граніт.
“Трудівник Луганщини” – символ індустріального міста, що відображає історію розвитку регіону як одного з важливих промислових центрів України. Наразі меморіал перебуває в окупації.
Білосарайський маяк, Білосарайська коса
Білосарайський маяк – один з найстаріших маяків Приазов’я, розташований на Білосарайській косі, поблизу Маріуполя. Він збудований у 1811 році для забезпечення безпеки навігації в Таганрозькій затоці. Білосарайський маяк є третім за віком діючим маяком в Україні.
Вежа заввишки 23 метри складається з чотирьох ярусів, що поєднані сходами, на яких зберігається табличка від паризької фірми Ейфеля. Будівництво вежі обійшлося в 50 тисяч рублів – досить пристойна сума на той час.
До 2022 року маяк залишався діючим, його підтримували в належному стані. А у січні 2022 року обговорювалося створення оглядового майданчика для туристів на прилеглій території. Зараз Білосарайський маяк перебуває під окупацією Росії. Хоч прямих повідомлень про руйнування пам’ятки немає, територія навколо зазнала значних змін.
Зображення Білосарайського маяка було включене Укрпоштою до випуску поштової серії “Маяки України”, презентованої 4 квітня 2025 року. Це підкреслює важливість та впізнаваність споруди, а її включення до філателістичної серії сприяє популяризації спадщини Приазов’я.
Будинок Гампера, Маріуполь
Будинок Гампера – унікальна будівля в Маріуполі, що поєднує неокласичні та неоготичні елементи. Пам’ятка була збудована на вулиці Земській, 45, у середині XIX століття. Першим власником будинку був судово-медичний експерт Фрідріх Гампер, а пізніше – його син Сергій, який розширив і адаптував будівлю для медичної практики.
Під час Другої світової війни садиба вціліла. В радянські часи її переобладнали в комунальні квартири, де одночасно проживали десятки сімей. Після здобуття Україною незалежності будинок залишився житловим, проте вже з окремими квартирами для шістьох родин, які жили в ньому до 2022 року.
Під час жорстокого бомбардування російськими окупантами Маріуполя був пошкоджений й будинок Гампера. Колись він витримав буремні події двох світових війн, але не зміг вистояти перед масштабним російським нищенням у XXI столітті.
Пам'ятник авторства видатного скульптора Івана Петровича Кавалерідзе (Пам'ятник Артему), Святогірськ
Багато кому відомий пам'ятник авторства видатного скульптора Івана Петровича Кавалерідзе (Пам'ятник Артему), розташований на Лисій горі, що височіє над Святогірською лаврою. Встановлено його було у 1927 році на честь Федора Андрійовича Сергєєва (відомого як Артем) – більшовика та радянського діяча. Автором пам’ятника є видатний український скульптор, відомий митець, що працював у стилі кубізму, Іван Петрович Кавалерідзе.
Пам’ятник Артему став об’єктом гострих дискусій: з одного боку – символ радянщини і тоталітарного минулого, з іншого – архітектурна родзинка. В межах декомунізації скульптуру перейменували на “Пам’ятник авторства видатного скульптора Івана Петровича Кавалерідзе”. Також він став своєрідним символом опору, особливо після встановлення українського прапора на його вершині влітку 2022 року.
У 2022 році під час бойових дій пам’ятку було пошкоджено. У результаті російських обстрілів на скульптурі з’явилися тріщини та сліди від уламків. Проте монумент не зруйнувався повністю і залишився стояти. Наразі пам’ятник знаходиться на вільній території України, а громадськість виступає за його переосмислення як об’єкта культури, а не радянської пропаганди.
Садиба Мсциховського, Селезнівка
Садиба Мсциховського в селі Селезнівка – одна з найцікавіших пам’яток Луганщини з великою історією. Побудували її наприкінці ХІХ століття в стилі італійської вілли з вишуканими інтер’єрами. Останнім власником садиби був підприємець Казимир Мсциховський, поляк за походженням.
Після більшовицького перевороту у 1917 році садибу перетворили на притулок для сиріт. Пізніше дітей перевели до Кремінної, а в будинку відкрили Будинок відпочинку ім. Ворошилова. Після закінчення Другої світової війни садиба функціонувала як протитуберкульозний диспансер, а опісля тут розташовувався заклад, де лікували від наркотичної залежності.
Вже за незалежної України будівля перебувала в аварійному стані, проте там відбувалися різні заходи: фестивалі, концерти, поетичні перфоманси та турніри з історичного фехтування.
Більше інформації про садибу можна знайти в інших статтях ТРИБУН:
Єдиний “замок” Луганщини — садиба Мсциховського
Садиба Мсциховського в Селезнівці: трагедія занепаду та недооціненість народом
Жіночий монастир “Всіх Скорбящих Радостє”, Старобільськ
Старобільський монастир був заснований ще у 1849 році дворянкою Ганною Булич. Вона продала майно, купила садибу та відкрила в ній притулок для дівчат-сиріт та вдів. Пізніше там з’явилася дерев’яна церква, освячена на честь ікони Божої Матері “Всіх Скорбящих Радостє”, і з часом перетворилася на повноцінний жіночий монастир.
У радянські часи монастир пережив важкі випробування. У 1919 році держава забрала землю, майно та церковні коштовності. Багато монахинь вигнали, інші намагалися зберегти монастир як трудову спільноту, але у 1924 році його остаточно закрили. Будівлю передали під дитячий будинок і театр. Під час Другої світової війни там розташовувалися табори для військовополонених, а після – військова частина.
За ці часи обитель суттєво постраждала: були зруйновані куполи, іконостаси, підземні ходи і кладовище. Вже у 1992 році на клопотання вірян монастир повернули церкві. Почалося повільне, але впевнене відновлення. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну монастир жив повноцінним духовним життям, був місцем віри, миру і надії.
Місто Старобільськ перебуває в окупації з 2022 року. Даних про руйнування обителі немає. У жовтні 2024 року Реальна газета опублікувала серію знімків з окупованого Старобільська та монастиря – переглянути можна за посиланням.
Етнографічний комплекс “Слобожанське подвір’я кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст.”
Слобожанське подвір’я кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. розташоване у селищі Айдар (до 2024 року – Новопсков). Це реконструкція типової садиби слобожанського селянина, що дає уявлення про побут та господарське життя того часу. Хата була побудована для родини священнослужителя церкви Святого Миколая Чудотворця полковою церквою Псковського кірасирського полку.
Хатина збережена майже у первісному вигляді, а всередині неї є автентичні меблі, посуд та вишиті рушники з унікальними місцевими орнаментами. На подвір’ї діяла експозиція, де демонстрували сільськогосподарське знаряддя праці, характерне для слобожанського краю.
До повномасштабного вторгнення в етнографічному комплексі проходили екскурсії та інші заходи, що популяризували культуру й традиції українського сходу. Зараз комплекс перебуває під російською окупацією, і достеменно невідомо, в якому стані наразі музей.
Ознайомитися з етнографічним комплексом “Слобожанське подвір’я кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст.” можна, здійснивши віртуальний тур і переглянувши експозицію онлайн за посиланням.
Більше про Айдар (до 2024 – Новопсков) та його українське коріння можна прочитати в статті ТРИБУН:
Новопсков на кістках. Чому етимологічно від російського Пскова та як там гнітили українців
