Війна не є виправданням відсутності реформ у країні! Більше того, днями посол США в Україні Джеффрі Пайєтт публічно застеріг українську владу від повторення помилок 2005 року, а керуючий директор ЄБРР в країнах Східної Європи та Кавказу Френсіс Маліж, заявив, що на реформи в Україні залишилось максимум кілька місяців, і якщо ми не встигнемо у зазначені рамки, то країні не уникнути фінансового краху. Реформувати в першу чергу необхідно банківський та енергетичний сектори, а також інвестиційне середовище. Та чи не найактуальнішою для нашого регіону галуззю, яка в край потребує реформ – є вуглевидобування.
Вуглевидобуток вкрай болюча та делікатна для України тема. Протягом з 90-х років всі прибуткові шахти були приватизовані. В державній же власності залишилися переважно неефективні та застарілі підприємства із відпрацьованими родовищами. Наслідком цього є те, що видобуток вітчизняного вугілля є збитковим та дотується за рахунок платників податків, а держава викуповує його у шахт дорожче ніж продає споживачам. Так лише за офіційними даними з відкритих джерел, протягом 2009-2013 років вугільна галузь отримала близько 60 мільярдів гривень з держбюджету, що є сприятливим підґрунтям для процвітання корупційних схем через непрозоре субсидіювання та поширення нелегальних копанок.
У вуглевидобувному секторі України працює більше чверті мільйона шахтарів. Така кількість людей є причиною того, що всі попередні уряди країни не наважувалися провадити болючі реформи, але це не є суто українською проблемою і багато європейських країн вже проходили цей шлях, і нам доцільно запозичити цей досвід. Реструктуризацію галузі потрібно впроваджувати негайно, адже це у будь-якому випадку довгий процес, який займе кілька десятиліть. Так, до прикладу, у Німеччині процес реформування шахт триває з 70-х років і передбачає поступове скорочення персоналу та за діяння людей в інших галузях.
Беззаперечним залишається одне – потрібно терміново діяти, адже зволікання можуть призвести до втрати незалежності.
