Делекі часи - 70ті роки минулого століття для нас запам*яталися не тільки новими піснями та кіно-хітами. Ми всі прекрасно пам*ятаємо як почали будувати Чорнобильську атомну, чи не так? Але ми всі не знали того, що поряд так само почали будувати місто - казку Прип*ять. Про це місто мало хто знав, його пестили тому що боялися втратити...
4 лютого 1970 року було закладено перший метр бетону на місці теперішнього розташування міста- супутника ЧАЕС -Прип*яті.Тому саме цей день треба вважати за день заснування міста.
Місто - мрія будувалося на очах сотен Прип*ятчан, які дякували Бога що потрапили у місто з великими можливостями. Прип*ять будувалася, і день за днем зводилися нові красені - будинки, всі вони були оригінальні, кожен мікрорайон ніколи не повторював розташування сусіднього.
Роки йшли, місто будувалося, і з кожним роком чисельність населення безперервно росла. Наступили 1980 роки, для юних Прип*ятчан це були гарні роки - незабутні. Першою новиною стало те що Прип*яті на початку 1980 року присвоїли статус міста обласного значення, потім було відкриття багатьох магазинів та Палацу культури "Енергетик", кінотеатру "Прометей", річкового вокзалу, зведення понад 80 будинків за рік, та відкриття 1 в СРСР двоповерхового торгового центру.
Здається куди ще краще? Вже зведено 3 енергоблоки ЧАЕС, будується 4, жильців міста-супутника нараховується понад 35000 осіб, збудований санаторій.Але ні, місто продовжували вдосконалювати.
Гордість міста - бродвей по центральній вулиці Леніна, він був побудований і висаджений дуже швидко, зі звичайної широкої вулиці бродвей став центром відпочинку усіх міщан та гостей міста. Ще одна радість для прип*ятчан це завершення будівництва лікарняного комплексу на 1000 місць і новий ультра сучасний пологовий будинок. За рік до смерті, в Прип*яті проживало 45667 громадян 13 національностей, кожен рік народжувалося понад 1050 немовлят.
1986 рік\січень
Кількість прип*ятчан досягла 47700 чоловік, добуловано 3 будинки, зведено колесо огляду в парку атракціонів(відкриття заплановане на 1 травня, відкриття так і не було), збудовано 1 магазин,введено в експлуатацію 12 дитмайданчиків.
1986рік\лютий
Збудовано 5 будинків(за цей рік), добудовується 2 секція дитячого магазину, народжено 146 малюків.
1986рік\березень
Збудовано 2 будинки(за 2 місяці), відкриття 1 магазину, введено в експлуатацію 8 дитмайданчиків та закатано 1,3км дороги.
1986рік\квітень
Завершення будівництва 3 домівок, добудовується 3 секція дитячого магазину, запущено 3 нових автобуси, народжено 47 малюків (включно 26-27квітня), відкрито ресторан в торговому цертрі.
1986рік 26 квітня, субота(ранок)
Вибух стався глибокою ніччю, люди спали і мало хто прокинувся, хіба що зарево яке давало денне світно не розбудило людей. На ранок вже всі бігали на "міст смерті", щоб подивитися на вибухнувший реактор, який як братська могила був чорний, та забирав сотні життів. Ніхто не бачив небезпеки, діти бавилися в пісочницях, дорослі йшли на роботу - звичайний день. Але ні, цей день назавжди запам*ятається в їхньому житті.
1986рік 26 квітня, субота (день)
Міліція, військові, БТР, гвинтокрили, машини з серенами, оточили місто за декілька годин. В Київ вже відправили наказ про зняття всіх автобусів з маршрутів Київської області, та відправлення їх вночі у населений пункт Чорнобиль, який знаходився в 20км від Прип*яті. У прип*ятчан почалася невелика паніка.
1986рік,субота(вечір)
Перші гвинтокрили сідають біля пристані на площу перед кінотеатром "Прометей", та набирають пісок для засипки реактора.Людей ще не попередили що сталася величезна катастрофа планетарного масштабу усього в 3км від них.
1986рік 27квітня(ранок)
Цей ранок був останнім радісним днем для Прип*яті. Вихідний день, люди виходять на вулицю погуляти, йдуть на пляж, а в той час до Прип*яті підїжджає величезна колона автобусів в кількості 1167 одиниць. Люди ще не знають що всього через 4 години почнеться евакуація.
1986рік 27квітня(день)
Йдучи по місту, сидячі вдома чи в кафе ніхто не очікував почути таке повідомлення: «Внимание, внимание!!! Внимание, внимание!!! Внимание, внимание!!! Внимание, внимание!!! Уважаемые товарищи! Городской совет народных депутатов сообщает, что в связи с аварией на Чернобыльской атомной электростанции в городе Припяти складывается неблагоприятная радиационная обстановка. Партийными и советскими органами, воинскими частями принимаются необходимые меры.
Однако с целью обеспечения полной безопасности людей, и, в первую очередь, детей, возникает необходимость провести временную эвакуацию жителей города в близлежащие населенные пункты Киевской области. Для этого к каждому жилому дому сегодня, двадцать седьмого апреля, начиная с четырнадцати ноль ноль часов, будут поданы автобусы в сопровождении работников милиции и представителей горисполкома. Рекомендуется с собой взять документы, крайне необходимые вещи,а также, на первый случай, продукты питания. Руководителями предприятий и учреждений определен круг работников, которые остаются на месте для обеспечения нормального функционирования предприятий города. Все жилые дома на период эвакуации будут охраняться работниками милиции. Товарищи, временно оставляя свое жилье, не забудьте, пожалуйста, закрыть окна, выключить электрические и газовые приборы, перекрыть водопроводные краны. Просим соблюдать спокойствие, организованность и порядок при проведении временной эвакуации...»
Це був КІНЕЦЬ! Почалася масштабна евакуація! 1986рік 27квітня(вечір)- до теперішнього часу. Залишена Прип*ять чекає своїх жителів, вона наче квітка яка всохла і ще просить води, вона так хоче хоча б ще раз повернутися до життя, так само за нею сумують і прип*ятчани, життя яких поділилося на дві частини: до 1986 і після!
Наверно, я схожу с ума – мой город стал вдруг не родной.
Теперь отныне и всегда лишь только Припять – город мой.
Такие же, как там дома, быть может, чуточку другие,
И люди… Все, как было ТАМ… Мы все по Припяти родные…
…Пускай мне было мало лет, когда мы покидали дом,
Я помню окон милых свет, и все, что оставляли в нем.
Мы уезжали на три дня. Теперь не можем до сих пор
Вернуться в прежние дома. Нам радиация в укор.
В укор ошибка чья-то злая, когда в один субботний день
Открылись нам ворота рая под звуки траурных сирен.
Тогда еще никто не знал – туда вернуться не дано,
Где, будто бы маяк вночи, нам тихо светится окно.
Где куклы старые лежат и ждут, когда же я приду
И на ветру стволы дрожат, роняя палую листву.
Где Город мой пустой и тихий, все ждет и ждет меня родной.
И никому не объяснишь, что просто я хочу Домой…
ПАМ*ЯТІ ПРИП*ЯТІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ!
