Завтра в Іракському курдистані пройде референдум про незалежність. Головні поліцейські світу висловлюются з приводу рішення курдів провести референдум — ООН вважає, що дестабілізація може зашкодити боротьбі з ІД; США пропонують стати посередниками в подальших перемовинах із центральним урядом Іраку; Туреччина організувала масштабні військові навчання на кордоні з Іраком; Ізраїль навпаки, підтримав проведення референдуму; Росія таємничо мовчить і вкидає в проект гроші. Кожен дивиться на реакцію глобальних конкурентів, ведуться перемовини на найвищому рівні (зокрема, в Нью-Йорку зустрілися президенти Ердоган і Трамп). На диванах і за кухонними столами теж почасти чути про курдський референдум. Разом із тим, є кілька критичних зауважень щодо піднесення світової уваги до цього волевиявлення.
1) Проведення референдуму не означає автоматично виникнення нового незалежного утворення. Це черговий аргумент для курдських дипломатів у дискусіях всередині та ззовні Іраку. Не меншим, а то й більшим аргументом є те, що курдська пешмерга відмовилася брати участь у визволенні Хавіджи. Відтак, усі ризики та втрати понесе центральний уряд та його війська, а курдські сили будуть свіжі та готові зустріти останніх, якщо уряд надумає силою зупинити проведення референдуму.
2) Незабаром планується ще один референдум про незалежність, у Каталонії. Попри те, що це волевиявлення може порушити ті ж самі засади міжнародного права, що і в Курдистані, ніхто зі світових поліцейських не закликає мешканців Барселони від референдуму, а французи не стягують війська до іспанського кордону.
3) На підході також ще одна дуже важлива подія: в Сирії та Іраку може зникнути найбільший ворог усього цивілізованого світу — “Ісламська Держава”. Паралельно з операцією в Хавіджі іракські війська також почали звільняти міста вздовж Євфрату, а сирійська урядова армія штурмує Дейр аз-Зор. Це останні густозаселені території під контролем ІД, решта представляє собою пустелю та буде звільнена, імовірно, без надто тяжких боїв. Відповідно, перед світовими та регіональними гравцями постає питання: що робити, коли найстрашніша загроза світу зникне?
Вже не один десяток років Близький Схід дає світові не лише нафту, але й глобальний інформаційний привід. Найновіша зброя, передові інформаційні технології, імідж геополітичних і просто регіональних лідерів випробовуються в цьому місці. Завдяки Близькому Сходу населення кількох великих і розвинених країн не переймається фінансовою кризою, санкціями, цензурою та навіть кількарічним надзвичайним станом. Якщо на Близькому Сході все стало б спокійно, довелося б шукати ворогів серед тих, чия ядерна зброя — це щось більше за гармату, яка стріляє ярдами. І щоб уникнути такої патової ситуації, слід мати джерело нестабільності на Близькому Сході. Бажано — в Іраку (це дешевше, всі світові ЗМІ і так уже мають абонемент на поїздки туди). Всі проти референдуму (ну, майже всі), але він буде всім вигідний.
