Тема вугільної промисловості є такою, про яку знає навіть і кухарка. Всі розуміють, що вугільна галузь України – це як мінімум каміння на шиї платника податків. З кожного телевізора лунають призиви «експертів» з економіки позакривати к бісу шахти. Головні аргументи: вони не рентабельні; дешевше купити за кордоном; у держави нема грошей на отримання державних шахт. Де хто взагалі називає професію гірника аморальною, бо на їх думку романтика шахтарського життя пов’язана якщо не зі стаканом горілки, так с тюрмою обов’язково.
І якщо ви мене спитаєте, чи правда це, то я відповім – наша держава (скоріше ті, хто її представляє) зробила все для того, щоб наші шахти і шахтарі виглядали саме так.
Теза: держава є неефективним власником вугільних підприємств, для тих хто довів цю державу до такого стану, стала захисним щитом. Головне завдання цієї тези – це відведення суворого меча закону від шиї вугільних магнатів, які десятиріччя паразитували на тлі галузі.
До чого це призвело. Наразі державі підпорядковано 33 шахти, з них тільки чотири, по даним на той рік працюють прибутково. Шахтарі без зарплати, а шахти без обладнання. Мінтопенерго отримує величезні кошти з держбюджету, з метою покриття різниці між фактичними затратами і отриманими коштами за відгружене вугілля. Цих коштів не вистачає навіть на погашення заборгованості по оплаті за труд. Мінтопенерго і його безліч «ексепртів» твердять про те що шахти потрібно закривати і вони їх закривають. Причому закривають підприємства, які можуть ще багато десятирічь видавати вугілля на гора.
Чому кабміни і чиновники мінтопенерго, на протязі останніх 20 років, замість того, щоб рятувати вугільну галузь, її знищують? Відповідаю. Тому, що саме на реструктуризації шахт (саме так правильно називається процес ліквідації) вони казково становляться багатими.
Причина вбивства вугільної галузі лежить в площині геополітичних інтересів. І це почалося при Кучмі, коли він підтримав цілком ворожу ідею, про те що Україні шахти не потрібні. Кому це вигідно? Звичайно країнам конкурентам і перш за все північному сусіду. Росія аплодувала, а світ не міг розуміти, що відбувається. Бо, Україна виглядала дуже, м’яко кажучи, не зрозумілою. Після добровільної відмови від ядерної зброї, наступним її кроком стала відмова від галузі, на якій тримається енергетика країни і хімічна галузь. Тобто, з легкої руки Кучми почалося знищення вугільної галузі, а разом з тим і системи національної безпеки України.
Схема працює таким чином. Мінтопенерго, за підписом Міністра, видає розпорядження про ліквідацію в поточному році вугільних підприємств, установлюючи їх перелік. В Держбюджет заганяються під реструктуризацію від 5 ти, а було і по 8-м мільярдів грн. Ці гроші потрібні на правильне закриття шахт, тобто виконання всіх умов, які пов’язані з техумовами, екологією і саме головне з соцзахистом самих шахтарів. І на це дійсно потрібні мільярди, це того коштує.
Але ж ці умови виконувались, якщо б ми з вами жили десь в розвинутій країні. У нас же все поставлено на конвеєр незаконного збагачення учасників схеми, починаючи зі смотрящого за вугільною галуззю і закінчуючи міністром профільного міністерства.
Після об’яви про закриття шахт всіх робітників звільняють, а шахти банально топляться. Поки йде процес затоплення, поверхневий промисловий комплекс вирізається на металобрухт. Це теж дужу великі гроші.
А мільярди, замість їх використання по призначенню, по різним фінансовим схемах перекочовують з Дежбюджету на рахунки вугільних магнатів.
В Луганській області при Кучмі, цю схему дуже успішно апробував А. Єфремов. При прем’єрі Ю. Тимошенко, смотрящею за вугільною галуззю була призначена Н. Королевська, вона відпрацювала на «відмінно». При прем’єрі В. Гройсмані смотрящим призначили В. Кропочева, який за малим не знищив ДП «Первомайськвугілля», але ж це вугільне об’єднання, завдяки його старанню зараз знаходиться під загрозою затоплення.
Для того, щоб комфортно було красти гроші, щоб ніто не заважав і не дорікав, ділки разом з Мінтопенерго своїм розпорядженням від 06.12.2017 за 1019-р утворили ДП «Національна вугільна компанія». Готується передача 33-йох державних шахт на баланс компанії, на умові припинення існування їх як окремих юридичних осіб.
Всі функції управління перейдуть до Києва. Мета – лишити керівництво підприємств та трудові колективи можливості протидіяти незаконному закриттю вугільних підприємств.
Весь цей кримінальний безлад відбувається на наших очах, ніхто навіть і не червоніє. Люди, які наділені від держави владними вповноваженнями, без сорому ґвалтують цю державу.
Вже не знаю, чи буде наступний смотрящий при прем’єрі О. Гончаруку, але ж якщо так, то тоді він гідно закінчить справу Л. Кучми. Хоча я дуже сподіваюсь, що новий Прем’єр-Міністр прислухається до моїх слів і зробить те, що потрібно зробити – врятує вугільну галузь.
Тепер, про рентабельність шахт. Економіку вугільного підприємства я знаю, бо до історичного рішення Л. Кучми орендував шахту, яка добувала 1000т. на добу. І все було добре, поки не пролунала команда на знищення.
Вугільні шахти прибуткові апріорі. Держава може бути ефективним власником і це показали радянськи часи, хай комусь це і не сподобається. Але ж факт залишається фактом. Навіть в умовах сьогодення чотири державні шахти працюють з прибутком і це при такому шаленому спротиву, з боку чиновників. Виходить можна працювати прибутково і справа тут не в державі, а в тих, хто її представляє. Але ж з цим, хай розбираються в прокуратурі.
…Мене дуже болить за Луганську область, більшість шахт якої залишилися на окупованій території, а два об’єднання ДП «Лисічанськвугілля» і ДП «Первомайськвугілля», завдяки смотрящим знаходяться в дуже поганому стані. І таке становище по всій Україні, державні шахти умисно доведені до стану неспроможності добувати вугілля. Це їх загнало в безвихідну ситуацію, у шахт нема обладнання на якому можна працювати, а раз так то і нема вугілля для реалізації, а якщо нема реалізації, то звісно ж нема і грошей.
При таких розкладах державі підняти 33 вугільних підприємства, оснастивши їх необхідним обладнанням, вирішивши питання по боргах за електроенергію і по зарплаті – неможливо. І це теж факт, з яким потрібно рахуватися.
Так що ж робити?
А робити потрібно наступне. У разі, коли держава не змозі бути повноцінним і ефективним власником, потрібно долучати до цього процесу інвесторів. Але ж ніхто не стане вкладати гроші в шахти, бо витягнути їх з болота боргів і застарілості основних фондів бажаючих не буде. Інвестор прийде в вугільну галузь тільки тоді, коли побачить зацікавленість в цьому процесі самої держави. Він прийде, коли побачить, що держава готова співпрацювати з ним, як з партнером і брати на себе конкретні зобов’язання.
Не буду довго ходити навколо. Потрібно негайно провести в вугільній галузі структурну реформу. Головна ідея реформи полягає у зміні форми власності ДП «Національна вугільна компанія» на публічне акціонерне товариство, в якому частка держави буде складати більш ніж 50%. Іншими словами шахти потрібно акціонувати, надавши їм економічну свободу, через набуття ними статусу юридичних осіб, зі своїми рахунками в банках, балансом і правом розпорядника видобутого вугілля.
Держава тут виступає, як акціонер і повинна взяти на себе зобов’язання списання або реструктуризації боргів за споживчу електроенергію. Справедливо б було списати, а компенсувати ці затрати з тих, хто нажився на вбивстві цілої галузі, а також з прибутку який отримає держава, як акціонер.
На таких умовах інвестори прийдуть і в першу чергу вітчизняні. Від такого підходу виграють всі:
1. Держава, бо вона скине з себе тягар утримання галузі на собі і отримає додаткове вугілля якого так зараз не вистачає в енергетиці і коксохімії, позбудеться енергозалежності від інших країн. З 3 млн. на рік зараз, після реформи шахти видаватимуть на гора до 15 млн. т. вугілля.
2. Збільшиться в рази кількість робочих місць на вугільних підприємствах.
3. Суттєво збільшиться збір податку з фізичних осіб, який буде концентруватися у місцевих бюджетах. Плановий збір податку на рік складатиме більше 1 млрд. грн. Це дасть можливість соціально і інфраструктурно розвивати території, на яких розташовані шахти.
4. Працівники вугільних підприємств будуть вчасно отримувати зарплату.
Маємо ще одну причину по якій проведення структурної реформи – є невідкладним.
У зв’язку з тим, що шахти на непідконтрольній території затоплюються, ґрунтові води переходять на шахти ДП «Первомайсквугілля» і вони вже зараз знаходяться під загрозою затоплення. З таким ганебним відношенням до галузі ґрунтові води вийдуть на поверхню, з подальшим забрудненням р. Сіверський Донець та р. Дон РФ. Тобто, регіон знаходиться на межі екологічної катастрофи і міжнародного скандалу.
Структурна реформа вугільної галузі вже розроблена фахівцями, вона вже існує на папері, є люди які здатні її реалізувати, проблема в єдиному, а чи потрібно це новій владі?
Дуже тяжко достукатися до тих, хто знаходиться у владних кабінетах. Так було завжди, нажаль на сьогодні формат спілкування влади і громадян не змінився.
Сподіваюсь, що цю статтю прочитає Прем’єр-міністр України, бо тільки в такому випадку у шахтарів може з’явитися надія на те, що принаймні хтось зверне увагу на цю дуже страшну проблему.
Часу нема, гроші на реструктуризацію на цей рік в Держбюджет закладені, вугільна мафія спати не буде, вона буде топити шахти вже завтра.
