Без домашнього завдання і оцінок, зате з Lego та іграми. З 1 вересня 2018 року в усіх школах Рубіжного розпочала свою роботу реформа Нової української школи (НУШ). Тепер «першачки» навчатимуться 12 років, а нудні уроки замінять комплексом активностей. Що ж таке НУШ і як змінюється шкільна освіта в Рубіжному, дізнавався кореспондент медіа-платформи «Діалог».
Що таке Нова українська школа?
НУШ – це основна реформа Міністерства освіти, метою якої є створення школи, «в якій буде приємно навчатися і яка буде давати учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх в житті».
За 12 років навчання школярі повинні опанувати не стільки окремі предмети, скільки перелік так званих «компетентностей». Всього їх 11:
- вільне володіння державною мовою;
- здатність спілкуватися іноземними мовами і рідною (якщо вона відрізняється від державної);
- математична компетентність;
- компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій;
- інноваційність;
- екологічна компетентність;
- інформаційно-комунікаційна компетентність;
- вміння навчатися протягом життя;
- цивільні та соціальні компетентності, пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, благополуччя і здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав та можливостей;
- культурна компетентність;
- підприємливість і фінансова грамотність.
Щоб опанувати одну таку компетентність, дитині потрібно мати комплекс знань, навичок і умінь, а також образ мислення, поглядів і цінностей. Важливим є те, що школярі можуть опанувати відразу декілька компетентностей в межах одного предмету.
Основна концепція НУШ наголошує, що під час навчання у дітей «формується ядро знань, на яке будуть накладатися вміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, які знадобляться випускникам української школи в професійному і приватному житті».
Після 12 років навчання в школі випускник повинен володіти такими вміннями:
- читати, розуміючи;
- висловлювати власну думку усно і письмово;
- мислити критично і системно;
- логічно обґрунтовувати свою позицію;
- бути творчими та ініціативними;
- конструктивно керувати емоціями;
- оцінювати ризики;
- приймати рішення;
- вирішувати проблеми;
- співпрацювати з іншими людьми.
Як змінюються школи?
Зміни почалися восени 2017 року. Парламент прийняв закон «Про освіту», який і регулює принципи нової системи навчання.
З 1 вересня 2017 року 100 шкіл України вже тестували нові стандарти. На наступний рік вже всі діти йшли в «нову» школу.
Що ж змінилося в школах?
Ніяких співбесід
Зовсім недавно, щоб дитину взяли до школи, потрібно було пройти співбесіду. Фактично, з дитиною доводилося вчити те, що вона повинна була вивчити в 1 класі. З реформою все змінилося. Тепер ніяких співбесід, конкурсів або перевірок знань. Дітей зобов'язані прийняти в найближчу до місця реєстрації школу. Якщо батьки бажають відправити своє чадо до іншої школи, то дитину можуть прийняти на вільне місце за результатами жеребкування.
Модифікація освітнього простору
У 2018 році більшість шкіл були переобладнані під потреби Нової української школи за кошти державного та міських бюджетів. Тепер в кожному класі є сучасні меблі, конструктори Lego для навчальних ігор, м'які килимки для відпочинку та ігор.
Крім того, в кожному першому класі має бути створено 8 просторів:
- для навчально-пізнавальної діяльності (при цьому парти або столи повинні бути одномісними);
- для змінних тематик (дошки/фліпчарти/стенди для діаграм і малюнків);
- для ігор (як настільних, так і рухливих ігор);
- для художньо-творчої діяльності;
- куточок живої природи для проведення дослідів (пророщування зерна, догляд за рослинами, акваріум);
- для відпочинку (з килимом, де можна сидіти і грати, пуфиками, подушками)
- дитяча класна бібліотека;
- простір вчителя.
Але в модифікації є свої нюанси. Вчителька молодших класів 10 школи м. Рубіжне Ковтуненко Ніна Феодосіївна розповіла про проблеми, з якими вона зіткнулася:
«У класах дуже багато дітей, а для того, щоб створити всі навчальні локації, передбачені реформою, потрібно більше простору. Місця катастрофічно не вистачає. Дуже маленькі приміщення. Потрібно або менше дітей набирати в клас, або великі аудиторії. Тому що в мене зараз в класі 29 дітей і їх же потрібно розсадити по одному, дотримуючись санітарної зони до дошки. Добре, що вчитель може ставити парти, як захоче, щоб учні, наприклад, не бігали, краще бачили, тощо. Але місця мало».
Не тільки вчителі, а й батьки стурбовані цією проблемою:
«Я задоволений тим, що моя дитина пішла за новою програмою. Єдине, що мені не подобається, це розташування парт. Їх розставили по колу. Діти сидять боком, через що іноді незручно списувати з дошки», – каже Олександр, батько першокласника.
Кореспондент «Діалогу» поспілкувався з керівником міського методичного об'єднання вчителів перших класів та регіональним тренером НУШ Олефіренко Іриною Євгеніївною. Вона підтвердила той факт, що аудиторії замалі для повного спектру навчальних просторів, передбачених реформою, але шляхів вирішення цієї проблеми немає.
«У всіх класах від 25 осіб. Тому немає можливості розширення або впровадження всіх 8 локацій в класах навчальних закладів. Обіцяли робити в школах ремонти та реконструкції, але коли це буде і що це буде, ніхто не знає, на жаль. Кожен з нас, вчителів, намагається якось викрутитися з цього положення, а викрутитися не виходить, тому що в основному в класах по 30 учнів. У мене, наприклад, в класі є 7 ряд, і дитині не видно на дошку або екран телевізора, а пересадити кудись ближче у мене просто немає можливості, тому що в класі є діти з поганим зором, маленькі на зріст, і тому я їх ніяк не можу посадити. Виходить, дитині, нехай навіть і не особливо високій, доводиться сидіти в кінці класу. І санітарну зону від дошки ніхто не відміняв, хоч вона в зв'язку з цим зараз і порушена, нехай і ненабагато», – розповіла Ірина Олефіренко.
«У нас в кожному класі є майже всі навчальні локації, хоч і мало місця для кращої їх реалізації. Через що страждає куточок усамітнення, який в моєму класі знаходиться в кутку, прямо біля шафи», – каже Ніна Ковтуненко.
Зміна форми навчання
Ключовим завданням вчителя Нової української школи є навчання дітей через діяльний підхід. Це можуть бути навчальні ігри, екскурсії, експерименти, групові проєкти, моделювання життєвих ситуацій тощо.
МОН заохочує викладачів до того, щоб учні отримували цілісне уявлення про світ – вивчали явища з точки зору різних наук і вчилися вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.
Кожен ранок, незалежно від уроку, в учнів Нової української школи починається з «ранкового кола»:
«Діти вітаються, займаються в групах, бажають гарного настрою один–одному. Все проходить у формі гри: з пісеньками, віршиками, Lego, тощо. «Ранкове коло» може пройти як в класі, на килимі зони відпочинку, так і на вулиці, або в коридорі. Це займає приблизно 15-20 хвилин. Дітям подобається. Це дає їм позитивний настрій на цілий день», –каже Ніна Ковтуненко.
Крім того, тепер вчителі можуть виділяти більше часу на вивчення складних тем:
«Для вчителів добре також те, що є свобода в регламентуванні роботи. Тобто, на більш складну тему, наприклад, іменник, я можу виділити більше годин, а на більш легку, наприклад, прийменник, менше», – зауважила вчителька.
Також Ніна Ковтуненко зазначила, що завдяки новій системі вона може об'єднувати предмети на одному уроці:
«Можна об'єднувати предмети. Наприклад, на «Я досліджую світ» ми можемо рахувати або повторити алфавіт».
Нова українська школа передбачає інтерактивні заняття на свіжому повітрі або в будь-якій іншій зоні:
«Ще у нас є можливість провести урок на вулиці, якщо дозволяє погода. Наприклад, провести урок математики: порахувати дерева, автомобілі, вікна, тощо», – каже вчителька 10 школи, м.Рубіжне.
Нова система оцінювання
У першому і другому класі нової української школи діти не будуть оцінюватися. Оцінювати школярів будуть тільки з третього класу.
Оцінками в першому і другому класі вважаються позитивні заохочувальні слова.
«Система оцінювання вербальна. Ми використовуємо слова типу «розумниця», «молодець» і т. д. Погано нікому не можна говорити. Всі молодці. Дітей не порівнюють. Адже дитина на перше вересня може читати вже 40 слів за хвилину, а може не знати навіть алфавіт. Тому той, хто вже читав 40, а тепер читає 60 – молодець, а інший не знав алфавіту, але вже читає, нехай і по складах – теж молодець. Отже, оцінюються досягнення особисто кожного учня», – каже вчителька молодших класів у 10 школі Ніна Ковтуненко.
На останньому дзвонику діти замість табелів отримають Свідоцтво досягнень учня – описова модель оцінювання учнів за 51–им показником.
Даний документ заповнює вчитель. Свідоцтво має тільки 4 рівня оцінки: «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результатів за допомогою вчителя», «потребує значної уваги і допомоги».
У першій частині свідоцтва учитель оцінює соціальні та робочі компетентності школяра. Тобто, чи була дитина активна на уроках, чи задавала питання про щось нове або незрозуміле для нього, чи вирішувала конфлікти мирним шляхом, чи була самостійною у роботі.
Друга частина документа передбачає оцінки за предмети. Однак навчальні досягнення сформульовані нестандартно. Наприклад, предмету Я досліджую світ відповідає графа «цікавиться досліджуваними темами, проявляє цікавість до навколишнього світу», Українська мова – це «правила спілкування: вітання, прощання, подяка, прохання, питання», «орієнтується в просторі, пояснює розташування предметів» – Математика, тощо.
Більше того, тепер вчителю заборонено оголошувати оцінки на весь клас. Лише учень і його батьки мають право знати конкретний рівень оцінки.
«Виховую трьох дітей: старші син і донька у 8–ому і 6–ому класах. Тому я вже звикла до «матеріальності» оцінки, а не до вельми розпливчастого опису успіхів дитини в Свідоцтві досягнень. Оцінка мені потрібна, щоб знати, що саме варто довчити дитині, на що звернути увагу», – говорить мама однієї з першокласниць.
Скасування домашнього завдання
У першому класі учні не будуть отримувати домашнього завдання. У наступних класах початкової школи час на виконання домашнього завдання обмежений. Так, у другому класі дитина повинна витрачати на виконання домашнього завдання не більш 45 хвилин, учні третього класу будуть витрачати не більше 1 год. 10 хв., четверокласники – не більше 1 год. 30 хв.
«Домашнього завдання немає. Ми ставимо лише творчі завдання. Якщо ж батьки вважають за потрібне, то ми без проблем даємо завдання додому», – говорить Ніна Ковтуненко.
Батьки ж по-різному сприймають це нововведення.
«Я зовсім не переймаюся з цього приводу. Ми індивідуально займаємося самі, незалежно від школи. Тому я не вважаю це якоюсь проблемою », –розповів Олександр, батько першокласника.
«З досвіду життя, я вважаю, що потрібно задавати домашнє завдання хоча б потроху. Дітей потрібно відразу привчати до порядку», – каже Світлана, донька якої навчається в першому класі.
«Я ставлюся до цього позитивно. Дітей зміцніють і морально, і фізично. А зараз змусити сідати в 6–7 років робити домашнє завдання – важкувато», – зауважила мати першокласника Оксана.
Індивідуальна форма навчання
З 1 вересня 2019 року батьки можуть користуватися усіма видами індивідуальної форми навчання. Це може бути сімейне (домашнє) навчання, екстернат або педагогічний патронаж. Перевести дитину на індивідуальне навчання можна за допомогою заяви від батьків, яка не вимагає додаткового узгодження, як це було раніше.
Рівень реалізації реформи в м. Рубіжне
Нова система освіти в школи Рубіжного була впроваджена ще в 2018/2019 навчальному році. Як з'ясувалося, в кожній школі НУШ розвивається по–різному.
Вчителька початкових класів у 8 школі і регіональний тренер Нової української школи Ірина Олефіренко розповіла про проблеми:
«Всі вчителі, які почавзяли перші класи, пройшли курси. Тому всі вчителі готові до програми реформи НУШ. Оснащення немає. Все, що повинно було прийти в минулому році, прийшло тільки на 40% від того, що обіцяли. У цьому році – 10%. Тобто, я для першого класу отримала в цьому році тільки парти і конструктор Lego. Вони такі крихітні, що навіть дітям страшно давати їх. Більше нічого. А, ну і ноутбук. Зараз в класах Нової української школи має бути 8 просторів. Їх практично немає. Мало того, дошку для творчої діяльності я купувала за свій рахунок. Сьогодні отримали 11 наборів дерев'яних міні-ігор. В іншому класі 30 учнів і у мене 27. Як їх ділити? Хіба що на роботу в групах ще можна буде колись. І пісочні годинники, штук 10 на 2 класи. Якщо це розраховано на роботу в групах, то це максимум 5 груп. Усе. Більше нічого ми не побачили».
Фахівець також зауважила, що те оснащення, яке держава надала школам, не завжди відповідає регламенту реформи:
«З першого дні не все використовувати виходить. Всі діти сидять по одному в ряд, хоч і передбачається, що учні з першого дня повинні працювати в групах. У групах я спробувала поставити парти, коли у мене були підготовчі заняття для першокласників, але це не годиться. Діти ще не знають дисципліни, тому позитивних результатів такого виду роботи я не побачила. Тільки через місяць школярі звикли хоч до якоїсь дисципліни. Тому з часом можна буде впроваджувати роботу в групах. Але знову ж таки. Парти важкі і не мобільні. Сама дитина її не підніме і не перетягне. А уявіть, якщо це доведеться робити по 2-4 рази на день. Мені їх тягати кожен раз теж не хочеться. Хоч і передбачається, що парти повинні бути мобільними і повинні переставлятися кілька разів за день. Скажімо так, самі задумки НУШ цікаві, але реалізації– ніякої. Може в пілотних школах, які одні з перших впроваджували цю систему як експеримент, краще. Там і оснащення повністю є, там і методики всі можна використовувати, а до нас, до звичайних шкіл, поки це не дійшло».
«Все обладнання до нас приїхало не відразу, але зараз в кожному клас є повний набір: парти, стільці, обладнання для зон. Також вчителям видали ноутбуки та принтери. Принтер друкує буквально на кожен урок і це велика допомога вчителю. У нас є і зона для відпочинку, де діти на перерві грають з Lego, і зона для творчої діяльності, і класна бібліотека. Страждає тільки куточок усамітнення й куточок живої природи», – говорить вчителька початкових класів в 10 школі Ніна Ковтуненко.
Як ставляться до нової системи освіти?
Минуло два роки як в школи Рубіжного була впроваджена нова система освіти. За цей час більшість батьків так і не побачили прогресивності даної концепції.
«Я не задоволена тим, що моя дитина пішла в Нову українську школу. Можу сказати чому. Тому що учні граються на килимках, вони не сидять за партами. Це може відбитися на здоров'ї дітей, адже вони сидять боком, через що запросто може зіпсуватися зір. Ніякої дисципліни. Я вважаю, що стара система була краще і була перевірена роками. У мене старша дитина вчиться за старою системою і ніхто не скаржиться», – заявила мама першокласника Світлана.
«Дітям не прищеплюється, де вони знаходяться. Вони цього не розуміють. Школярі не сприймають поруч з собою ні вчителя, ні інших працівників школи. У них є тільки права і ніяких обов'язків. Я вважаю, що НУШ – згубна штука», – розповіла бабуся однієї з першокласниць в залі очікування.
«Багато батьків кажуть, що в НУШ граються. Ні, ми не граємося. Ми вчимося, граючись. І я думаю, що це правильний підхід. Через ігри дитині простіше вчити і запам'ятовувати те, що їй розповідають», – каже вчителька 10 школи Ніна Ковтуненко.
Викладачка також додала, що дітям дали більше свободи, і тепер школа не виглядає як місце негативних емоцій:
«У реформі добре і те, що школярі більш вільні, розкуті, відкриті. Раніше – ручки на парту, очі тільки на вчителя,тощо. Зараз же більш лояльно до всього ставляться. Якщо дитина втомилася, вона може покласти голову на парту, і це мовчки, не піднімаючи руки і не питаючи, чи можна попити водички або вийти в туалет. Учень може встати і вийти у своїх справах, повернутися і сісти на своє місце. Дитина може висловити свою думку і з неї ніхто не посміється, бо це її позиція, це її думки. Дозволяється відповідати хором, щоб кожен міг відповісти на те питання, на яке знає відповідь. Адже раніше як було – ти знаєш відповідь, тягнеш руку, але тебе не питають. А коли ти не знаєш відповідь або сумніваєшся, тебе запитують, відповідно через що ти і отримуєш погану оцінку. Зараз же діти відповідають разом. Тобто, не хтось окремо молодець, а всі молодці».
«Сама реформа цікава. Продумано абсолютно все. Мені подобається, що враховують інтереси дітей. І те, що діти навчаються через експерименти, тобто, дитина повинна провести дослід або помацати, або щось виконати і в підсумку зробити якісь висновки. Все продумано добре. Втілення не таке, яким хотілося б його бачити», – розповідає регіональний тренер НУШ Ірина Олефіренко.
«Мене влаштовує те, що моя дочка пішла за новою системою освіти. Дітям не забивають голову. Я вважаю, що діти повинні звикнути до школи і адаптаційний період в цілий рік – це нормально. Дітвора ще встигне наробитися «домашку». Та й самі батьки в змозі ввечері пів години позайматися зі своєю дитиною», – повідомив батько однієї з першокласниць.
«Я вважаю, що все залежить від ставлення батьків до нововведень. Я люблю школу. Моє ставлення до школи повністю сканується дитиною, донька розуміє: мама ставиться позитивно, а значить, в школі безпечно і цікаво. Помічаю і зворотне: якщо батьки налаштовані зі знаком «мінус», то дитина буде настороженою і буде сприймати навчання вороже. Саме від настрою батьків залежить, буде подобатися дитині в школі чи ні. І це стосується не тільки НУШ», –каже мама одного з першокласників.
Довідково: Публікація підготовлена проєктом «Створення інтерактивної медіа платформи «Діалог» в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швеції та Швейцарії.
Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Громадської організації «Громадський Дім» і жодним чином не відображає точку зору Програми ООН із відновлення та розбудови миру та урядів Данії, Швеції та Швейцарії.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань ґендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують одинадцять міжнародних партнерів. Європейський Союз, Європейський інвестиційний банк, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Швеції, Швейцарії та Японії.
