Рубіжне можна назвати прифронтовим містом з натяжкою: до фронту звідси приблизно 40 км. Це означає, що бойові дії тут не ведуться ось уже 5 років з моменту звільнення міста, і знайти будь-які ознаки війни у місті зараз складно. Тим не менш, багато ЗМІ примудряються випускати статті про «нещастя маленького прифронтового містечка». Журналісти медіа платформи «Діалог» розвінчують фейки про Рубіжне на прикладі публікації, що вийшла 21 жовтня 2019 року в одному відомому всеукраїнському виданні.
Так, роблячи висновки про місто, автор неодноразово наводить коментарі городян, проте в них міститься інформація, яка не відповідає реальності:
Відкриття вокзалу після ремонту відбулося 20 листопада 2015 року. На що пенсіонерці «страшно було дивитися» до цього року? Це що, стареча забудькуватість?
Читаємо далі:
З огляду на те, що Тетяна Водолазка витратила б на дорогу в Кремінну і назад близько 40 грн, буханець хліба обійшовся б їй набагато дорожче, аніж в Рубіжному. У місті працює більше десятка хлібопекарень, і навіть за часів бойових дій проблем з хлібом городяни не відчували, а ціна буханки починається від 12 грн.
У багатьох дворах міста обладнані дитячі майданчики, є парки, пляжі, такі організації як «Громадський дім», творчий центр «Світанок», школа дитячого ТБ, безліч спортивних секцій і гуртків, але за словами автора можна вирішити, що діти в Рубіжному грають виключно в окопах:
(Парк у Південній частині міста)
(Сьомий мікрорайон)
Більшість людей живуть в панельних/цегляних спальних районах. Можна було б подумати, що у городян стало модним обладнувати каміни в висотках, але, на жаль, це неправда. Безумовно, в місті є і райони з приватними будинками, але і там для обігріву в основному використовується газ, тільки іноді деякі жителі додатково підтоплюють дровами в люті морози. Залишається тільки пошкодувати через відсутність запаху тирси на вулицях.
Свої джерела автори, на жаль, не розкривають, а ось за даними Управління статистики Луганської області, в ІV кварталі 2018 року середня зарплата в Рубіжному склала 9125 грн. Ймовірно, з тих самих невідомих джерел взяті й відомості про вартість проїзду в тролейбусах Рубіжного. Тільки тролейбусів тут ніколи не було.
Забавно виглядає опис транспортної системи міста в цілому:
Безкоштовним проїзд для пенсіонерів не був тут і до війни, а якщо подивитися на графіки автобусів, що курсують по місту, виявиться, що вони ходять раз в 20-30 хвилин і завжди в один час. Не змогла визначитися Анна Петрівна і з тим, звідки вона дізналася про ціни на таксі: чи то їй про них «говорять», чи то вона сама «заплатила»:
Реальна ціна таксі по місту — від 30 грн.
Дивують і ціни на продукти, зазначені в статті. Потрібно дуже постаратися, щоб знайти молоко вартістю 50 грн (!) за літр:
До речі, супермаркету «Карпати» в місті немає, є тільки два продуктових магазини з такою назвою:
Закритий магазин хутра біля Карпат — ймовірно, Монарх, ось тільки він відкритий і спокійно працює:
Лише на одній вулиці Менделєєва наші кореспонденти нарахували близько 15 працюючих магазинів одягу і жодного закритого. Навіщо з таким вибором місцевим потрібно їздити на шопінг в Сєвєродонецьк — відкрите питання.
Зверніть увагу на формулювання: 14-поверхівка хоч і знаходиться в Рубіжному, але якимось чином перебралася ближче до Сєверодонецька. Можливо, і вона вирішила там «скуповуватися»?
(Балкони 14-поверхівки)
Куди поділися попередні працівники «хімічного заводу» після різкого напливу людей з шахт, автор, на жаль, не уточнює, та й про які шахти мова — теж. До того ж, териконами шахти ніхто тут не називає, терикон – це штучний насип порожніх порід, але в межах міста Рубіжне ані териконів, ані шахт немає.
Прочитавши все вищенаписане, активні жителі Рубіжного обурилися, вибухнувши масою негативних коментарів і зауважень на адресу публікації. Але редактори сайту не тільки не стали виправляти помилки, виправдовуватися або вибачатися за свою статтю — вони просто закрили можливість коментування та видалили всі вже наявні коментарі.
Просто виправити дану статтю не можна — весь посил публікації про маленьке, бідне й постраждале від війни містечко тримається на невідповідній дійсності інформації. В кінцевому підсумку, замість об'єктивного висвітлення реалій, журналісти цього видання просувають в маси, по суті, пустушку і обман, висвітлюючи придумані проблеми, замість справжніх. Хоча, могли б допомогти місту, звернувши увагу громадськості на фактичні проблеми.
На щастя, відокремити такі статті із загальної маси досить просто: кривизна викладу, укупі з відсутністю джерел інформації або хоча б розмов з реальними людьми, легко дає нам зрозуміти, що все вищеописане — фейкньюз.
Публікація підготовлена проєктом «Створення інтерактивної медіа платформи «Діалог» в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швеції та Швейцарії.
Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю автора та Громадської організації «Громадський Дім» і жодним чином не відображає точку зору Програми та урядів Данії, Швеції та Швейцарії. Думки та погляди Програми та урядів Данії, Швеції та Швейцарії можуть не співпадати з позицією автора.
