Житловий фонд, зведений більше ста років тому назад для працівників содового заводу, представляє собою вагому частину бельгійської спадщини в Лисичанську. Мені вдалося знайти п'ять локацій, де можна побачити помешкання початку ХХ ст., безпосередньо пов'язані з присутністю бельгійців у цьому краї.
Житлові будинки по вулиці Могилевській
Виконані в стилі модерн, вони стоять неподалік гімназії та лікарні, а тому знайти їх нескладно. Один будинок має три поверхи, інший - два. Літня пані, яку я зустрів на подвір'ї, на моє прохання провела мене в квартиру. Двері були зачинені на проволоку. В помешканні стояв помітний гармидер, ймовірно, мешканець належав до маргінесу та користувався житлом як притулком. Я побродив кімнатами, намагаючись відчути атмосферу тих часів. Спальні, які опалювалися голландською пічкою, були невеликими, проте здалися мені затишними та світлими.
Житловий квартал по вулиці Енергетиків
Перетнувши залізничну колію, я опинився на стороні, де колись стояв завод. Неподалік від нього є вулиця Енергетиків, яка представляє собою яскравий бельгійський квартал. Вздовж вулиці розташувалися двоповерхові будинки в стилі модерн. Вони розраховані на чотири господаря. Місцева мешканка розказала мені, що кожна квартира мала доволі великий підвал та вихід на горище. Тобто все було продумано для господарських потреб. Жінка пам'ятає часи, коли ходила до школи, яку побудували бельгійці (нині розвалюється, я писав про це в попередньому матеріалі). Якби на цій вуличці відновити бруківку, висадити вздовж неї квіти та якісь кущі, трохи причепурити фасади, то вийшла би чудова туристична локація. Там просто напрошується проведення фестивалю "День однієї вулиці".
Житлові багатоквартирні будинки для робітників по вулиці Сосюри
Будинки стоять на схилі. Червона цегла, балкові дерев'яні перекриття, шатровий дах - типова бельгійська архітектура. Там до сих пір живуть люди, хоча споруди потребують капітального ремонту. Я нарахував сім будинків.
Котеджний квартал по вулиці Промисловій
Він розташований на так званій Робочій горі. Я сфотографував її та крейдяний яр. Звідти відкривався гарний краєвид на місто. На жаль, до будинків не вдалося наблизитися як хотілося би: це приватний сектор, обставлений сараями, парканами, загублений за деревами та під вартою хатніх собак. Менше з тим певне уявлення я отримав.
Житловий квартал по вулиці Інтернаціональній
Мені щастило на випадкових співрозмовників. Під кінець подорожі я зустрів одну літню пані. Вона - колишня лікарка, а тому добре знала і про лікарю, і про бельгійські будинки, оскільки в цьому районі працювала дільничним лікарем. До речі, всі мої знайомі, яких я зустрів того дня, одноголосно з особливими емоціями згадували лікарню. Цю пам'ятку вони виділяли з усіх інших об'єктів, а тому спадщиною варто займатися!
Жінка зорієнтувала мене, як вийти на Інтернаціональну. Ця вулиця стала крайньою точкою моїх мандрів. Що я побачив? В одному з двоповерхових будинків ще жевріло якесь життя, два інших - покинуті. Традиційно розраховані на чотири господаря, вони навіть у напівзруйнованому стані вражали своєю завершеністю, раціоналізмом, гармонійністю. Неподалік від цього кварталу розташований найперший крейдяний кар'єр. Ландшафт там горбистий, і це додає певного колориту.
Мої короткі мандрівки та дописи - лише скромна спроба доторкнутися до бельгійської спадщини Луганщини. Уявіть, скільки історій, життів, доль приховано за червоною цеглою! Нам варто їх почути та зберегти. Адже, як писав Джордж Орвелл, "Той, хто керує минулим, той керує майбутнім..." І хай це майбутнє краще буде європейським та успішним.
Спеціально для суспільно-політичного оглядача "Трибун".
Сторінка автора у Facebook.
Читайте також: Кава по-лисичанськи з присмаком Бельгії
