Давно хотів дістатися Біловодської громади. В ній стільки всього: населені пункти з цікавим минулим, безліч духовних та природніх пам’яток, культурні традиції мешканців. Але найголовніше, чим славиться Біловодщина, - кінні заводи, які мають давню та багату історію. Засновані двісті років тому, вони працюють й донині, залишаючись унікальним магнітом краю.
Новоолександрівський кінний завод
Моя перша зупинка - село Новоолександрівка, в якому розташована філія "Новоолександрівський кінний завод №64", що входить до ДП "Конярство України". Конюшні та адміністративні споруди збудовані в 1823-1825 рр. Нині тут розводять дві породи - новоолександрівського ваговоза та українську верхову. Пам'ятник, який можна побачити на в'їзді, присвячений конкретному персонажу, - рекордсмену-ваговозу на ім'я Кокєтливий. Коні фантастичні! Мені здалося, аби близько працювати з ними, треба мати особливий склад душі.
Деркульський кінний завод
Як говориться, краще один раз побачити. Філія "Деркульський кінний завод №63" - підприємство, історія якого починається в 1765-1767 рр., являє собою окремий комплекс. Його віднесено до пам'яток архітектури та містобудування. Тут можна класно провести цілий день, але зручніше їхати власним транспортом, якщо він є.
Що дивитися? Старовинні будівлі та стайні кінця XVIII ст., будинок управителя та гостьовий дім, дуб, якому 300 років, та парк зі ставом, японський манеж - унікальну споруду, дах якої тримається на одному стовпі.
Кого слухати? Пані Раїсу Федорівну, яка проведе захоплюючу екскурсію по території заводу та покаже в місцевому музеї унікальні експонати, пов'язані з історією конярства на Біловодщині.
Чим насолоджуватися? Спілкуванням з кіньми та природою. У Деркульському заводі можна побачити різні породи: англійську, ахалтекінську, вестфальську, українську верхову та ще кілька. Неподалік заводу тече річка Деркул. Там можна знайти гарні місця для відпочинку.
Лимарівський кінний завод
Коли ще випаде можливість зустріти схід сонця на Слобожанщині. О сьомій ранку я пішки вирушив на північ від Біловодська, аби потрапити до філії "Лимарівський кінний завод №61", який є одним із найдавніших підприємств з розведення коней в Україні.
Заснований у 1822 р., він знаходиться в заплаві р. Деркул, у селі Новолимарівка. Тут розводять такі породи коней як російська рисиста та орловська рисиста. Коні були на випасі, і побачити цих чудових тварин на волі - справжнє задоволення і в той же час хвилююча мить.
Біловодськ
Відпустка завершилася в Біловодську. Це 20 громада, яку я відвідав на Луганщині. Бракувало часу роздивитися все навколо, але сподіваюся, що це не остання зустріч. Увагу привернув Свято-Троїцький храм, побудований у першій половині ХІХ ст., - величний пам'ятник архітектури. Взагалі Біловодська громада займає чималу площу, по-моєму, вона утворена в межах одного колишнього району. По селах можна знайти багато цікавинок, хоча питання, як та чим добиратися, адже все розкидано на десятки кілометрів.
З нетерпінням чекатиму весни. Мені не терпиться повернутися до коней, до природи, до тихих степових річок, крейдяних гір та байраків, до сільських трударів, а навесні - побачити цвітіння півоній та степових трав, почути свист бабаків, заночувати в наметі посеред безкрайніх просторів Слобожанщини...
Спеціально для суспільно-політичного оглядача "Трибун".
Сторінка автора у Facebook.
Читайте також: Магія Луганщини
