Місяць назад всі дні в Україні раптово злились в один нескінченний день, в якому не стало миру… Життя затамувало подих у містах, мільйони людей вимушені були покинути свої домівки або сховатись в укриттях.
В одному з бомбосховищ Сєвєродонецька, де пліч-о-пліч розмістилися вчителі, блогери, економісти, пенсіонери, діти та домашні тварини живе Ганна Гречишкіна: дівчина, яка створена з піклування й турботи. Її девіз – допомагати попри все.
Рівень самоорганізації та відповідальності Ганни вражає. Дівчина взяла на себе надважливу місію - організувати побут в бомбосховищі. В ці складні для Луганщини часи вона напрочуд вміло та по-господарськи справляється з усіма труднощами: розподіляє гуманітарну допомогу, готує смаколики для дітей, дорослих і тварин, заспокоює будь-яку паніку та водночас виховує у мешканців укриття силу, емпатію, толерантність та взаємну підтримку.
Від таких, як Ганна, із вогнем всередині, світ наповнюється теплом. Адже в кожному укритті кожного куточка України, де не вщухають обстріли, є люди, які у надзвичайно виснажливих умовах роблять такі маленькі, але водночас такі великі справи.
Це все – НАШІ люди. І саме це викликає ні з чим не зрівняне бажання вистояти та перемогти.
