Після початку повномасштабного російського вторгнення Рубіжне Луганської області перетворилося на справжнє пекло. Росіяни та бойовики так званої “ЛНР” безперервно обстрілювали житлові квартали, під вогнем окупантів опинилися школи, лікарні та дитячі садки. Зникли комунікації. Коли загарбники змогли взяти під контроль центральну частину міста - майже відразу почали блокувати виїзд і доступ до гуманітарних вантажів та встановлювати власні “правила”.
Життя під обстрілами
У таких умовах понад 4 тижні намагалася вижити одна з місцевих родин. Весь цей час 40-річна Вікторія (справжні імена змінені з міркувань безпеки) разом з 6-річним Андрієм та 12-річним Максимом знаходились у підвалі без світла, зв’язку, води та майже без їжі. Там вони опинились за тиждень після початку війни, коли у їх будинок влучив снаряд. Окрім них у підвалі було ще дві родини – 2 дорослих та 5 дітей. Ще 5 людей з їх будинку загинули під обстрілами. Їх поховали прямо у дворі.
“Вона виходила раз на декілька діб на зв’язок, щоб швидко сказати, що вона жива, у них було мало води і їжі. Помитися востаннє вона мала змогу 8 березня… Із сусідами вони заряджали телефони від колонок, ноутбуків і всього, що було. Готували їжу у своєму дворі”, - розповіла Марія, старша донька Вікторії.
Про депортацію з Рубіжного
31 березня із Вікторією зник зв'язок. А 7 квітня вона зателефонувала доньці, щоб сказати, що їх вивозять в Росію. Жінка не знала, куди їде та чи зможе повернутись в Україну.
З її слів, людей з цієї частини міста в окуповані райони або на територію РФ вивозили неодноразово. Ці слова підтверджують самі ж росіяни. За інформацією ЗМІ РФ, за час війни окупанти встигли вивезти 674 тисячі українців до Росії, з них понад 131 тисяча – діти. Нещодавно стало відомо про вивезених 15 тисяч мешканців Донецької та Луганської областей.
Росіяни створювали всі умови для того, аби жителі не мали іншого шансу врятувати своє життя та життя дітей.
“Деякі з них добровільно приходять до російських військових, щоб їх просто вивезли з гарячої точки неважливо куди”, - розповіла Марія, донька Вікторії.
За словами Вікторії, окупанти знали про зруйнований будинок і цілеспрямовано пропонували вивезти її та інших мешканців після “зачисток”. Тих, хто погоджувався евакуюватись, використовували, як “акторів” для пропагандистських матеріалів РФ. Так жінка із синами потрапила на одне із таких відео, де бойовики “ЛНР” під час вивезення із міста розповідали про те, як допомагають “визволяти” місцевих мешканців.
Далі на “евакуйованих” зазвичай очікувало вивезення до депресивних регіонів на північ РФ та оформлення російських документів із забороною на виїзд із країни. За даними МВС РФ, країна-агресор встигла видати вже близько 12 тис. російських паспортів вивезеним з України громадянам.
Про втечу з міста
Увесь шлях, який родині довелось подолати до Росії, зайняв близько 5 днів. На початку Вікторію разом з синами відвезли до тимчасово окупованих Старобільська, а звідти - до Мілового. Після цього автобусами їх відправили до табору біля кордону з Україною.
Весь цей час можливості помитися родині так і не надали. За словами жінки, вони мили тільки руки та обличчя. Водночас вивезеним мешканцям давали їжу, деякі ліки та можливість поспати.
“Тим, хто на інсуліні, давали ліки. Інші важливі ліки не надавали. Казали звертатись, “якщо виникне критична проблема”. Однак їх відпускали в аптеки, якщо у них були кошти”, - розповіла донька жінки.
Після двох днів перебування у таборі родину відправили до вузлової залізничної станції Ліхая у Ростовській області. Пункт пропуску на кордоні з Росією жінка з дітьми переходила пішки. Там їм видали довідку про перебування на території Росії та Білорусі 90 днів. Після цього чекали приблизно 12 годин поки росіяни проводили допит чоловіків, яких вивозили з ними. Звідти їх та близько 100 інших людей розподілили на потяг, що направлявся до міста Тихвін Ленінградської області. За словами провідника потягу, їм “пощастило”, адже перед цим з тої точки 300 людей відправили у Сибір.
За словами Вікторії, росіяни сказали, що везуть їх на роботу. Куди та на яку - ніхто не уточнив. Єдиним варіантом врятуватись була можливість поїхати до родичів у рф.
“Тих, хто має родичів у Росії, могли відпускати до них, однак у більшості не було когось, хто б міг їх витягнути”, - пояснила Марія.
У потязі жінка змогла зв’язатись із донькою та повідомити, де та коли вони прибувають. У Тихвині Марія зв’язалася із волонтером, який під виглядом родича зміг забрати Вікторію з дітьми та відвезти до знайомих у Пітері. Наступного дня донька змогла знайти водія, який довіз родину до прикордонного міста Івангород. Після перетину пункту пропуску жінка разом із синами змогли потрапити на територію Естонії, де на них чекала людина, що погодилась прихистити родину з Рубіжного.
Зараз Вікторія з дітьми знаходиться у безпеці в Естонії і намагається звикнути до життя без обстрілів.
Авторка: Олександра Карапуз
