Після початку повномасштабного вторгнення росіяни повністю знищили житло 21-річної Валерії Кирилової з Попасної, а самій їй довелося тікати з Харківщини до Дніпра. Попри це на новому місці дівчина активно почала допомагати медикам та військовим на передовій. Разом зі своїм хлопцем вона знаходила та передавала ліки й медичне обладнання на фронт та навіть зібрала кошти на автомобіль для військових. Зараз дівчина мріє створити власний фонд допомоги українській армії.
Наша редакція поговорила з Валерією про те, як вона почала займатись волонтерством, де знаходить кошти на потреби військових та які плани щодо волонтерства має на майбутнє.
Як все починалось
Валерія Кирилова - 21-річна студентка з Попасної. Після навчання вона вступила на юридичний факультет Харківського університету. Паралельно дівчина займалась репетиторством – допомагала школярам підготуватись до ЗНО з української мови.
“У мене було 6-7 людей Я була членом МАН з україснької літератури. Також не так давно складала ЗНО, а тому знаю, які там теми важкі. Це стереотип, що діти на Луганщині погано знають українську. Нас в школі навчали дуже добре”, – зазначила Валерія.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Валерія була у свого хлопця у прифронтовому місті Барвінкове, що на Харківщині, звідки їм довелось тікати до Дніпра. У цей час росіяни вщент знищили 9-поверхівку, у якій дівчина жила разом з мамою. Через війну матері Валерії довелось вимушено виїхати з міста, куди повернутись вона вже не змогла. Через це родина більше не змогла доглядати за дідусем.
“Мама працювала у поліції, після початку війни отримала виклик по роботі й не змогла більше повернутись до міста. Дідусь знаходився ближче до лінії розмежування у тій частині, яку швидко окупували росіяни, тому доглядати за ним ні в кого не було можливості”, – розповіла Валерія.
Після переїзду до Дніпра Валерія у пошуках можливостей для волонтерства почала допомагати військовим лікарням у Барвінково.
“Волонтерством я ніколи не займалась, ми з самого початку коли переїхали до Дніпра, то знайшли волонтерський центр і почали туди ходити. Також у хлопця тітка працювала в лікарні Барвінково медсестрою, і вона казала, що багато поранених й потрібна перев’язка. Коли ми привозили перев’язку, вони починали говорити нам про інші речі, як системи, уколи”, – згадує вона.
Про військове волонтерство
На ліки Валерія з хлопцем збирали кошти через соцмережі та багато звертались до фондів у Дніпрі і просили, аби щось передали. Також допомагали з медичним обладнанням. Всю допомогу вони возили самостійно або відправляли до найближчого відділення пошти.
“У перші дні війни вони особливо потребували перев’язочних матеріалів. Ми просили людей, якщо в них є якісь простирадла, білизна білого кольору, передати нам, щоб потім медсестри могли розрізати їх на бинти. Потім ми передавали знеболювальне і далі воєнний хірург попросив нас знайти гелофузин. Це найдорожчі ліки, які ми купували. На нього ми зазвичай і збирали кошти. Один флакон коштував 250-300 грн, а потрібно було штук 10-20 таких гелофузинів. Далі ми вийшли на військових лікарів ще однієї лікарні, близнюківської, почали допомагати їм. І ця перша лікарня у Барвінково попросила кардіомонітор для операції лікарю. Це була дуже значна покупка на той момент, ми ще такі великі суми не збирали. Він коштував 34-35 тис., однак ми зібрали і купили цей кардіомонітор”, – додала Валерія.
З часом поставки ліків налагодили й потреба в них зникла. Зараз Валерія майже не допомагає лікарням, а натомість надає допомогу військовим.
“Нещодавно у нас був великий збір – ми купували автомобіль, бо там знайомий в мене служить під Харковом, він військовий фельдшер. Йому був необхідний автомобіль, щоб швидко транспортувати цих поранених та надавати їм допомогу. Нещодавно ми назбирали й купили йому авто”, – розповіла дівчина.
Де знайти інформацію про допомогу
Усе про потреби військових та збір коштів Валерія публікує у свої соцмережі та просить друзів розміщувати цю інформацію у себе.
“Щовечора намагаємось викладати звіт про те, скільки залишилось. Я прошу своїх друзів, які знаходяться за кордоном, щоб вони виклали цей пост. Є такі, хто щоразу надсилає кошти на значні суми, наприклад 500 грн. Але останнім часом збори стали важко йти, бо у людей вже закінчуються гроші”, - жаліється Валерія.
Також Валерія намагається звертатись за допомогою до фондів, однак зазначає, що невеликі суми легше покривати за рахунок донатів.
“Коли звертаєшся за допомогою, то фонди зазвичай просять листи від керівництва. До прикладу, ми збираємо на акумулятор для хлопця, якого я знаю особисто. Йому він потрібен, щоб трошки рації підзарядити, прикурювати. Я не думаю, що командир писатиме листа, щоб той акумулятор йому офіційно передали. Я розумію, якщо це кардіомонітор або акумулятор, але на таке незначне вони навіть не слухатимуть”, - пояснює дівчина.
Зараз Валерія продовжує збирати кошти на потреби військових, що знаходяться на передовій, а в майбутньому мріє відкрити власний фонд допомоги.
Як долучитись до збору на потреби військових
Усю інформацію про збір коштів на потреби військових Валерія публікує на своїх сторінках в Instagram, Facebook та Twitter Задонатити можна на будь-яку зручну для вас суму за реквізитами:
Монобанк: 5375411417182982
Приватбанк: 5168872774026917
PayPal: v.s.kirilova18@gmail.com
Авторка: Олександра Карапуз
