На окупованих територіях Луганщини до шкіл розіслали методички, як проводити зі школярами позакласні «Разговоры о важном». Ця програма єдина для РФ та тимчасово окупованих територій – від Криму до Донбасу. Мало хто звернув належну увагу на важливу деталь: в основі курсу лежить Стратегія національної безпеки РФ та її головний страх: розпад Російської Федерації.
Олександр Бєлокобильський
Про виняткову увагу окупантів до системи освіти відомо. Ця увага мало не така сама, як до військових операцій. Найбільше цьогорічних призначень громадян РФ до «уряду ЛНР», наприклад, припало саме на «міністерство освіти» – там і «міністр» росіянин Іван Кусов, і два його заступники Пьотр Ішков та Євґєній Мірошнічєнко. Тож освіту РФ бачить важливим засобом окупації.
Та в даному випадку йдеться про дещо більше, ніж просто інтеграцію дітей та підлітків на окупованих територіях до «руского міра». Ми уважно переглянули «Примерную рабочую программу курса внеурочной деятельности «Разговоры о важном», що її отримали в школах Рубіжного і Сєвєродонецька (дякуємо кільком директорам шкіл).
Яким боком класні години – до національної безпеки?
В програмі немає згадок про окуповані території Донбасу – лише про «воссоєдінєніє РФ с Кримом»: «референдум» про приєднання «республік» до РФ відбувся пізніше, ніж цю методичку розробили. Також немає згадок про «спеціальну військову операцію». Спочатку її пропонували обговорювати в типовому сценарії уроку «Наша країна – Росія» 12 вересня, а потім, писало видання Медиазона, прибрали і звідти.
Водночас ця програма була розроблена, як сказано у вступі до брошури, на виконання Стратегії національної безпеки РФ. Цей документ іде першим у переліку нормативної правової бази програми, за ним – з півдюжини наказів Міносвіти РФ та інші дрібниці. В Кремлі пояснювали, що «нові класні години будуть присвячені цінностям, закріпленим в Стратегії нацбезпеки».
Що ж то за цінності? І яким боком класні години – до національної безпеки?!
Слово «цінності» зустрічається в тексті Стратегії нацбезпеки РФ 27 разів, і майже усюди з уточненням «традиційні». Їх згадують у зв’язку з тим, що «низкою держав вживаються спроби цілеспрямованого розмиття традиційних цінностей», а РФ їх «зберігає», «укріплює» та «захищає». Це закріплене в списках і національних інтересів, і пріоритетів. Захисту «цінностей» присвячений окремий розділ документу, в ньому наводиться й перелік:
https://base.garant.ru/401425792/
або http://static.kremlin.ru/media/events/files/ru/QZw6hSk5z9gWq0plD1ZzmR5cER0g5tZC.pdf
«До традиційних російських духовно-моральних цінностей відносяться, перш за все, життя, гідність, права і свободи людини, патріотизм, громадянськість, служіння Батьківщині та відповідальність за її долю, високі моральні ідеали, міцна сім’я, творча праця, пріоритет духовного над матеріальним, гуманізм, милосердя, справедливість, колективізм, взаємодопомога та взаємоповага, історична пам’ять та наступність поколінь, єдність народів Росії. Традиційні російські духовно-моральні цінності поєднують нашу багатонаціональну та багатоконфесійну країну». (Виділено нами. – Ред.)
МОН мусить розробити «протиотруту»
Ключове тут – «єдність народів Росії» й те, що цінності разом «поєднують країну». Через увесь текст Стратегії національної безпеки РФ червоною ниткою проходить тема національної єдності.
У розділі ІІ. « Росія в сучасному світі: тенденції й можливості» в п. 12 йдеться, що нині «На належному рівні забезпечуються … територіальна цілісність і суверенітет країни ... Ефективно присікаються спроби зовнішнього втручання у внутрішні справи РФ». Далі, у пп. 20 і 21 підкреслюється, що саме іноземні держави докладають зусиль до підриву національної єдності РФ і провокують довготермінову нестабільність.
Головні страхи Кремля викладені у розділі ІІІ. «Національні інтереси РФ і стратегічні національні пріоритети». Якщо сформулювати коротко, то це страх розділення РФ.
У п. 25 викладені національні інтереси РФ. На 2 місці – захист державної й територіальної цілісності, на 3 – підтримання громадянського миру і злагоди в країні, на 4 – захист інформпростору від «деструктивного інформаційно-психологічного впливу». (Всього їх 8).
Уточнень немає, але «територіальна цілісність» поруч із «громадянським миром» натякають, що йдеться не лише про утримання окупованих територій (передусім, на момент укладення документу в липні 2021 – АР Крим, а тепер ще й «приєднаних» частин Херсонської та Запорізької областей та «ЛНР» з «ДНР»). Тут явно мається на увазі утримання суб’єктів федерації у складі РФ, протидія національно-визвольному рухові корінних народів РФ та імітація всенародної єдності шляхом зачистки інформаційного простору.
Отже школярам на тимчасово окупованій території Луганщини вкладатимуть в голови саме ці цінності: патріотизм по відношенню до РФ, служіння РФ та єдність народів РФ. І мета такого виховання – запобігання розвалу федерації.
Те, що в Кремлі відчувають відцентрові тенденції не означає, звісно, що розпад відбудеться у найближчому майбутньому. (Хоч як би нам хотілось, щоб держава-агресор припинила існування.) Водночас розуміти це слід, і Україні варто було б дійсно вживати певних заходів, спрямованих на підрив «національної єдності» РФ.
Що ж до «патріотичного» виховання дітей на тимчасово окупованих територіях – українському міністерству освіти треба брати це до уваги і вже сьогодні розробляти «протиотруту», якій належить гоїти світоглядні рани, що їх завдали окупанти.
