Луганщина завжди славилася цікавими людьми: спортсменами, письменниками, музикантами. Дмитро Лук’яненко намагається поєднувати спортивну діяльність та краєзнавство. Стверджує що ці хоббі надають йому мотивацію та віру у майбутнє.
Чоловік розповідає, що цікавився історією ще зі шкільних років, але вступити до історичного університету йому не вдалося, а доля привела до правознавчого факультету, де він і зустрів свою дружину, яка і досі допомагає йому йти до своїх цілей.
"Обрати улюблену справу чи сім’ю я не зміг, тому прийшлося поєднувати, і це було моє найкраще рішення. З часом директори університетів почали запрошувати мене вступити до історичного факультету. Але потім у Старобільську створили спілку краєзнавців і мене одразу запросили до себе, з тих пір я почав працювати в улюбленій сфері", - ділиться Дмитро.
Краєзнавець розповідає, що збирався видати книгу про історію міста, під назвою "Старобільськ - перший серед перших, рівний серед рівних". Але поки, вона є тільки в електронному варіанті, бо залишити цю ідею не реалізованою – чоловік не зміг.
"Робота над цією темою – це тезова, скорочена історична розповідь, присвячена Старобільщині. Це спроба вибрати найвизначніші події та постаті і проглянути паралелі між історією малої Батьківщини й історичними подіями в Україні, а так само у світовому масштабі. Ця робота не є остаточним варіантом. В історії Старобільщини ще досить білих плям, і робота в цьому напрямі буде продовжена", - каже Дмитро.
Робота у сфері краєзнавства приносить чоловіку велике натхнення, тому він почав брати участь у заходах присвячених історії.
"Після моєї участі у фестивалях про краєзнавство, мене почали кликати до шкіл, бібліотек, секцій щоб я розказав дітям про історичні факти Старобільщини. Мені прийшлось вигадати щось цікаве для цього, бо сучасна молодь не дуже полюбляє читати, тому я створив свої презентації, які так полюбилися діткам", - зазначає краєзнавець.
Дмитро розповідає, що він кожного дня намагається публікувати матеріали на історичні теми, співпрацює з українськими та з іноземними істориками. Каже що зараз він має змогу працювати із польськими архівними документами, що його дуже тішить. Також має багато неопублікованих матеріалів, але у майбутньому обов’язково це зробить, коли остаточно їх закінчить. Чоловік поділився матеріалом над яким він працює зараз:
"У мене 8 неопублікованих статей і одна із них, про експедицію «Перевал Дятлова». Один з цієї групи людей, під час Другої світової війни був у Старобільську. Тому мені ця тема дуже цікава, бо вона повязана з містом про яке я завжди пишу. Через соціальні мережі я знайшов замітку: «відправляється до Старобільська, для виконання спеціального завдання», зараз я працюю над пошуком матеріалів та зводжу все разом", - каже краєзнавець.
Також вагоме значення у житті Дмитра займає спорт. Чоловіку приносять задоволення фізичні навантаження і у 47 років він і досі показує гарні результати на змаганнях.
"Ще у підлітковому віці, коли я займався боксом, мене не покидала мрія про тренерство. І через декілька років, з пропозицією стати головним тренером в міському спортивному залі, до мене підійшли його керівники. Я одразу погодився і з того часу треную дітей. Мною підготовлено близько 20 рекордсменів України. Наймолодшому 8 років, а найстаршій жіночці – 60. До кожного я застосовую індивідуальний підхід щодо розвитку силових якостей, враховуючи вікові особливості людини.Також намагаюсь возити команду на різноманітні чемпіонати, після яких ми завжди повертаємося з нагородами. Коли я бачу результат своєї праці та щастя своєї групи після змагань – це мене дуже мотивує залишатися в такій фізичний формі та допомагати з цим іншим", - розповідає тренер.
Дмитро говорить, що дуже полюбляв організовувати спортивні змагання, а саме «Богатирські ігри». Це невеличкий фестиваль який він створив до дня міста Старобільськ і проводив його кожен рік. Він запрошував спортсменів із області, та всі бажаючі могли позмагатися у веселих конкурсах. Під час війни, чоловік продовжує займатися спортом та вже здобув перемогу на змаганнях у Польському місті Мелець.
"Коли ми виїхали до Польші, то я почав думати про те, як буду продовжувати свою діяльність тут. Обійшов кілька спортивних залів та обрав той, який найбільше мені імпонує. Сходивши кілька разів на тренування, мені запропонували снижку у 50 вітсотків, а згодом запросили на місцеві змагання, я погодився і здобув перемогу у турнірі першого чемпіонату міста Мелець у своїй категорії", - ділиться спортсмен.
Дмитро розповів про свою мотивацію займатися своєю діяльністю:
"Спорт і краєзнавство – це дві справи, які мені приносять задоволення. Одна – розумове, інша – фізичне. Спорт продовжує мені молодість, а краєзнавство - надихає. Також моя мотивація - це успіх моїх учнів. Після Перемоги в мене є головна ціль - зайнятися освітою дітей, хочу працювати у школі і параленьно вести спортивну секцію, я вірю що так і буде", - запевняє чоловік.
