За цей переломний рік змінилося не тільки наше життя, а й погляди та цінності. Багато людей полишили свої звичні справи, домівки та навіть змінили професії й почали робити щось нове. Є люди, яких війна спонукала кардинально змінити свою діяльність — вони почали займатись тим, про що навіть не замислювались до війни. А зараз дехто бачить у цьому своє покликання. Втім усіх об’єднує одне — прагнення допомагати людям та Україні. Журналіст “Трибуну” поспілкувався з музикантом та фотографом з Краматорська Сергієм Савенковим, який кардинально змінив сферу діяльності й почав займатись новою для себе справою.
Сергій каже: ще до 24 лютого 2022 , підозрював, що повномасштабна війна все ж таки розпочнеться, і навіть попереджав музикантів проекту SA&VA, над яким активно працював протягом декількох років, про це.
“З початком війни розпочалося бурхливе життя: ми займалися волонтерством, їздили на передову, і продовжували репетиції. Усю апаратуру ми перевезли зі студії до моєї колеги-музикантки додому та продовжували грати, записувати пісні. Далі життя в місті стало неспокійним, і кожен почав думати насамперед про себе та своїх близьких, тож усі музиканти роз'їхалися хто куди.
У мене були суперечливі почуття, з одного боку було шкода, що вони їдуть, з іншого – жити у постійному страху це теж не вихід. Тому я зустрів рішення своїх колег з повагою”, - каже Сергій.
Чоловік прийняв для себе рішення залишитись в Краматорську. Зараз він працює водієм аварійки.
“Спочатку мене відвідували думки, мовляв "я – творча людина і за кермом аварійки", а зараз я дуже пишаюся тим, чим займаюся. Я працюю, допомагаю людям, приношу користь місту.Працюючи, я часто замислююсь чим ми відрізняємося від росіян. У туалет вони ходять над діркою, воду набирають у колодязі, і їх усе це влаштовує. Наші ж люди, українці, звикли жити в комфортних умовах, щоб була тепла вода, електрика, а це все не саме по собі працює. І я дуже радий, що допомагаю налагоджувати комунікації. Я з головою поринув у працю, тому що звик все робити добре. Я хочу підтримувати Краматорськ у гідному європейському стані, навіть у реаліях війни”, - зауважує Сергій Савенков.
Сергій зізнається, що знаходячись в місті відчуває тривогу та страх, іноді бувають погані передчуття.
“Краматорськ - місто невелике, в одну частину міста прилетіла ракета, в іншій вікна вилітають, і стає страшно, коли все це відбувається поряд з тобою. Але я намагаюся не піддаватися паніці, намагаюся жити та працювати. Щодо творчості, зараз вона відійшла на задній план, але хочеться сподіватися, що в майбутньому ми ще здивуємо слухачів. Україна безперечно переможе, я в це вірю. Головне – дожити до цієї перемоги”, - впевнений Сергій.
Він намагаєтья і зараз брати до рук фотоапарат і щось фотографувати. Каже, що шалено хоче знімати в тому обсязі, як це було раніше, але зараз теж це виходить нечасто.
“Частіше все знімаю на ходу, старим айфоном. Він уже напівдохлий, навіть сімки в ньому немає. Але я до нього дуже звик, багато років мене не підводив. Деякі фотографії публікую в соціальних мережах. Іноді пам'ять телефону переповнюється і починається «велике чищення», - ділится краматорець.
Розповідає Сергій і про свій творчий шлях. Ще в дитинстві він знайшов в гаражі стару гітару, сам її налаштував, купив самовчитель Іванова-Крамського для гітари та вчився грати за нотами. Пізніше займався в Будинку піонерів у Краматорську (тепер Центр позашкільної роботи). Під час навчання в Краматорському індустріальному інституті (нині Донбаська державна машинобудівна академія) потрапив до студклубу.
“Доречі, перший рок-фестиваль у Краматорську організувала саме наша молодіжна музична тусовка. Але через деякий час нас запросили зіграти на шкільному випускному. На той час ми були справжніми рокерами та писали свої пісні, але від підробітку вирішили не відмовлятися. Здобули свій гонорар і усвідомили, що виявляється на музиці можна ще й заробляти гроші, і почали грати на заходах та у ресторанах. Після того, як він розпався, деякий час грав у місцевих закладах, а потім почалися 90-ті, тож брався за будь-яку роботу, а музику довелося закинути.
Коли ми більш-менш стали на ноги, відомий краматорський музикант Сергій Каракуц запропонував мені створити свій бенд, ми грали самі та запрошували до нас у місто багатьох відомих українських виконавців. Трохи згодом, на одному з театральних вечорів я познайомився з Ярославою Вайс. Я знав, що вона співає в іншому колективі та бере участь у різних театральних виставах. І ось одного разу Ярослава мені надіслала пісню, яку ми спробували зіграти та записали її. Увечері я приїхав додому, прослухав трек та зрозумів, що вийшло справжнє диво. Так ми розпочали спільний проект SA&VA”, - згадує краматорець.
Спочатку близько року Сергій та Ярослава грали вдвох, іноді підтягували до роботи різних музикантів. Також грали в ресторанах та брали участь у різних концертах, перфомансах, театральних постановках, співпрацювали з різними громадськими організаціями та з міською владою.
“Взагалі нам дуже хотілося вивести музику на вулиці міста, і я дуже пишаюся, що SA&VA взяла участь у кількох таких концертах. Ми дуже загорілися цією ідеєю, дуже хотілося, щоб наше місто стало ще яскравішим і веселішим.
Наш склад зростав, ми знайшли свій формат та перейшли до студійної роботи. До нас приходили записуватись люди, яким подобалося співати, школярі, студенти. Але, на жаль, до цього ми прийшли незадовго до початку повномасштабної війни. 28 лютого 2022 ми навіть запланували концерт спільно з театральною студією "Стул". Також все минуле літо у нас було розписано. Декілька років ми шукали своє звучання і свого слухача, тому весь цей час, звичайно, часто грали кавер-версії пісень. Тому першим завданням була публіка, а згодом свій матеріал. Ми мали свою програму, яка подобалась людям. І ось тільки ми стали готовими до презентації наших власних пісень, все обламала війна", - ділиться чоловік.
Сергій запевняє, що не слухає музику зовсім, тому що це заважає робити щось своє. Але слухає аудіокниги.
“Та й навіщо слухати музику, якщо це моя робота? Навпаки, у вільний час треба від неї відпочивати. Хоча іноді я все ж таки переслуховую наші виступи з SA&VA”, - зізнається Сергій Савенков.
