Сергій (ім'я змінено) народився в одному з населених пунктів Сватівського району. За рік до повномасштабного вторгнення юнак пішов захищати рідну країну. Однак весна 2022 року стала для нього останньою - герой загинув від авіаудару окупантів на Донеччині.
Читайте історію загиблого бійця в матеріалі Трибуну. З причин безпеки, поки що ми не можемо опублікувати фото захисника та розкрити його особисті дані.
З дитинства хлопець відзначався надзвичайною добротою та відкритим серцем. Мріяв стати медбратом та допомагати людям, однак через сімейні обставини не зміг піти навчатися до медичного навчального закладу. Після закінчення технікуму він вирішив вступити до лав ЗСУ та склав присягу на вірність українському народу.
Особлива риса, яка вирізняла Сергія серед однолітків ще змалку, це повага та любов до своєї мами. Дуже теплі відносини були між матір‘ю та сином упродовж його такого короткого життя.
Пані Ольга (ім'я змінено) зізнається, що материнське серце не передчувало біди, та вона до останнього вірила, що звістка про загибель сина - це жорстокий жарт від її недругів.
«У нас вистачає проросійських мешканців, які тільки й знали, як докоряти мені тим, що «твій син воює за укрофашистів та вже ніколи не повернеться додому». Я це чула не раз, тому слухи про те, що Сергійка більше немає, вважала повною маячнею. З початку повномасштабного вторгнення рф часто бувало, що він не виходив на зв‘язок десь з тиждень, а потім, коли випадала можливість, він або відписувався в месенджері, або телефонував на кілька слів», - поділилася жінка.
На жаль, сумна звістка підтвердилася - жінка зв‘язалася з побратимами Сергія, які розповіли про загибель її сина. Росіяни здійснили авіаудар по позиціям українських захисників, в результаті чого юнак отримав осколкове поранення, несумісне з життям.
За словами жінки, вона часто згадує останній дзвінок та останню розмову з сином.
«Він казав, що майже весь його взвод розбили, залишився живим він та ще кілька хлопців. Однак водночас підбодрював мене тим, щоб я чекала його додому і він обов’язково повернеться. Я розказувала, які жахіття вчиняють окупанти на нашій землі. Однак він мені відказував типу «Мам, треба перетерпіти. І що б зараз там (на окупованій Луганщині - Ред.) не відбувалося, все стабілізується - область буде вільна». Ці слова він мені повторював під час двох останніх розмов», - розповіла жінка.
За словами пані Ольги, їй довелося знищити все, що могло викликати якісь підозри у спецслужб рф під час перевірки: документи, форму тощо. Ще за життя, хлопець хотів подбати про безпеку матері, а тепер у неї не залишилося нічого на згадку про сина. Тільки пам‘ять.
«Мені є ще багато чого розповісти, але це вже після деокупації нашої землі», - додала пані Ольга.
Читайте також: Росіяни оголосили призов 18-річних на Луганщині
