Росіяни в черговий раз заявили, що не збираються відбудовувати частину українських окупованих міст, які вони розбомбили за час повномасштабного вторгнення. Зокрема, міністр будівництва РФ Ірек Файзуллін не бачить сенсу відбудовувати Попасну Луганської області, про що повідомили російські пропагандистські ЗМІ.
Про історичне минуле Попасної ТРИБУН поговорив з доктором історичних наук Олександром Набокою.
“Попасна є уособленням історичної долі Луганщини в цілому. Вже у період енеоліту - бронзової доби (близько трьох тисяч років тому). Поблизу майбутнього міста, недалеко від озера Картамиш існувало поселення давніх металургів - виробників міді. Згідно з дослідженнями археологів - це були жерці язичницьких богів, які знали секрет виробництва металу. У звичайних плавильних печах робили металеві чушки, а потім шляхом натурального обміну вони потрапляли до інших регіонів Євразії. Де з них вже робили кінцеві вироби”, - розповідає Олександр Набока.
Історик додає, що назва Попасної походить від місця пасовища худоби, де її власники зупинялися, щоб трохи перепочити.
“У період бронзової доби - раннього залізного віку та середньовіччя, навколо земель сучасного міста кочували племена скотарів. Назва Картамиш має тюркське походження, що означає привал, місце відпочинку для людей, коней та худоби. Схоже походження мала й назва поселення Попасна, яке з’явилось приблизно на початку 17 століття. Місце стало опорним пунктом, через який проходив один із чумацьких шляхів.
Там зупинялися, щоб дати відпочити тягловим тваринам та дозволяли їм вільно попастися. Звідси і назва – Попасна”, - зазначає доктор історичних наук.
Олександр також розповідає, що наприкінці 18 століття Попасна та навколишні землі були передані родині сербського офіцера, який перейшов на службу Російській імперії у якості “рангового помістя”.
“В той період Попасна була хутором, значення якого почало зростати у другій половині 19 століття. Це через початок побудови системи залізниць, які поєднували індустріальний Донбас з іншими центрами Російської імперії. У 1875 році було прийнято рішення про будівництво залізничної лінії – Донецької кам'яновугільної дороги. Договір на забудову отримав коммерсант С. В. Мамонтов. А згодом у 1890 році цю залізницю викупив уряд. Попасна стала важливим вузлом цього сполучення. Залізнична станція, побудована у стилі модерн, почала свою роботу у 1878 році. А вже в другій половині 19 століття там було вже 79 дворів, населення складало 264 чоловіків і 271 жінку”, - затверджує історик.
Олександр Набока каже, що Попасна, як і багато міст та сіл Донбасу, переходила “із рук в руки” та зазнала багато втрат.
“У 1918 році містечко деякий час контролювали війська УНР на чолі з отаманом Омеляном Волохом. Однак, як відомо, врешті-решт перемогли більшовики, які деякий час (до 1943 року) називали Попасну – Станцією імені Л. М. Кагановича. У радянські часи там розвивалося промислове виробництво", - додає історик.
У 2014 році під час війни на Донбасі місто спочатку контролювалося бойовиками «ЛНР», а потім було звільнено військовими батальйону «Донбас». Росіяни повернулися туди у 2022 році. Це місто, яке було взято ЧВК «Вагнер» окупувавши його, майже повністю зруйнувавши артилерією.
