Волонтер з Рубіжного Луганської області Єлисей Ткаченко поділився з ТРИБУН спогадами про рідне місто та розказав, що робитиме після його деокупації.
“Рубіжне — це моя мала батьківщина, де я народився, виріс, пішов до школи та знайшов справжніх друзів. Це — місто хіміків та спорту. Я жив на сьомому мікрорайоні. Він дуже комфортний, адже поряд була школа, в якій я навчався, безліч спортивних майданчиків, чудовий ліс, де ми з сімʼєю любили відпочити та подихати свіжим, чистим повітрям.Люблю місто за природу, воно у нас без краю зелене. Йду навесні вулицею та усюди відчуваю запах квітів. Зараз передивляюся фото і чую цей аромат.Також Рубіжне — це компактність. У ньому було все, що потрібно для життя.
Місто у мене асоціюється зі спортом. Бо знаю чимало видатних спортсменів — моїх земляків. Також в наших краях протікає повноводна річка Сіверський Донець, в якій можна охолодитися в спекотний літній день. І — друзі. Рубіжне подарувало мені справжніх товаришів, з якими, попри війну, ми досі спілкуємося і чекаємо на зустріч. Моїми улюбленими місцями були Будинок Культури та Палац Спорту, де ми з товаришами грали у футбол майже кожного дня. А улюблене свято — День міста, або ж, як його у нас ще називають, - День сімʼї. Адже на площі його святкували всі рубіжани. На честь міста названа одна з бригад Гвардії наступу, яка боронила Рубіжне з березня по травень 2022 року. Її назва — "Рубіж". Хочу повернуся та допомагати відбудовувати місто. Перш за все піду додому, а потім хотів би прогулятися усіма вуличками Рубіжного та насолодитися його атмосферою”, — поділився спогадами хлопець.
Читайте також: «Хочу бути корисним для України»: як Єлисей Ткаченко з Рубіжного допомагає ЗСУ
