До початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Рубіжанська фабрика панчішно-шкарпеткових виробів виготовляла багатий асортимент продукції, який мав попит у багатьох країнах Європи.
Як розказала в інтерв'ю ТРИБУН Комерційна директорка Ольга Ушакова, вони з колегами думали про евакуацію бізнесу ще за деякий час до нової фази війни.
“Вже за місяць до вторгнення ситуація у Луганській області була неспокійною. Навкруги всі говорили про можливі бойові дії у регіоні. Тому ми вирішили частину виробництва перевезти до Львова. 22 лютого 2022 року з одним із власників підприємства, Геннадієм Місюренком, рушили на захід України для пошуку приміщення. Наступного дня зустрілися із головою міської ради для того, щоб він допоміг. А зранку 24 лютого нам зателефонували знайомі та сказали, що почався обстріл Рубіжного. У телефонному режимі ми зупинили роботу виробництва ”, — розповідає директорка.
Тоді думала, що вторгнення буде недовгим і згодом вони зможуть повернутися до рідного міста та продовжити працювати у звичному режимі.
“Однак після від’їзду ми вже не змогли повернутися до Рубіжного та вивезти хоча б якесь обладнання. Тому починати відновлення у Львові було важко. На той час у нас ще залишалися кредити, які ми брали для розвитку бізнесу. І через це не знали, чи вийде відновити свою справу. Але дивилися новини і розуміли, що ситуація в області загострюється. Тому в травні з допомогою партнерів замовили перше необхідне обладнання. Також звернулися до міської ради у Львові з запитом на пошук приміщення, де могли б розмістити невелике підприємство. Влада нам залюбки допомогла”, — додає Ольга.
Директорка розповідає, що змогли відновити лише третину виробництва. Але прагнуть збільшувати попит на продукцію та розвиватися.
“Зараз у нас немає коштів, щоб відновити той обсяг виробництва, яке було в Рубіжному. Маємо декількох постійних покупців, з якими співпрацюємо, але і цього ледь вистачає для закриття всього необхідного для функціонування підприємства. Коли працюємо під замовлення, то кошти отримуємо одразу. А коли виготовляємо свою торгову марку, то схема складніша. Оплату отримуємо вже через декілька місяців. Тому робота нестабільна та важко впоратися самостійно”, — розповідає жінка.
Говорить, що після перемоги мріє повернутися додому, в Рубіжне, та відновлювати роботу. Але з колегами також планують залишити виробництво й у Львові.
У майбутньому хочемо створити мережу підприємств і це - маленький крок до здійснення бажання.
Читайте також: "Я мрію побачити Луганщину знову і ось чому": переселенці про повернення додому
