У 1991-му 84% жителів Луганщини підтримали відновлення незалежності України на референдумі. Та Росія у своїй інформаційній пропагандистській компанії наголошує на тому, що українського минулого Луганщина не має.
У цій статті ТРИБУН наведе 5 фактів, які повністю спростовують тези про існування російської Луганщини.
1. Дисиденти та шістдесятники з Луганщини
Дисиденти з Луганської області зробили вагомий внесок у боротьбу за права людини, національну ідентичність і демократичні цінності в Україні. Вони є прямим доказом того, що регіон має проукраїнське минуле. Луганська область, як і інші регіони України, дала країні та світу чимало відомих дисидентів, які боролися за свободу слова, права людини і незалежність України. Яскравим прикладом є Микола Руденко з Юр'ївки Луганського району. Він був одним із засновників Української Гельсінської групи, яка відстоювала права людини та відслідковувала порушення цих прав в СРСР. Дисидент відкрито критикував радянську економічну політику та репресії, відіграв значну роль у міжнародному визнанні боротьби за права людини в Україні.
Також варто згадати дисидентів Івана та Надію Світличних, шістдесятника Василя Голобородька. Також для багатьох талановитих людей Луганщина була близькою, вони жили та працювали на Луганщині. Наприклад, Борис Грінченко, Володимир Сосюра, Алла Горська, Іван Низовий, Петро Біливода та інші.
2. Штучний голод
Страшний голод у 1932-33 роках забрав життя великої кількості українців на Луганщині й не тільки. Точна кількість вбитих українців достеменно невідома, та за різними оцінками цифра коливається від 2,2 до 3,5 мільйона. За даними https://troyitske.city/articles/173824/zapalimo-svichku-v-pamyat-pro-zhertv-golodomoru досліджень Українського інституту національної пам'яті, в селі Демино-Олександрівка померло щонайменше 308 людей, в Розпасіїівці - 247, Воєводську - 78, в Тарасівці - 202, в Ямах - 401, в Полтавському - 8, Тополі - 254, Арапівці - 32, Новознам'янці - 34, Новоолександрівці - 144, Новочервоному - 366, Тмоновому - 65, Бабичевому - 57, Лантратівці - 64, Розсипному - 105, Лозно-Олександрівці - 370, Білокуракиному - 387, Нижній Дуванці - 242, Сватовому - 1291, Старобільську - 428, Преображеному - 410, Гончарівці - 325, Новопскові - 99, Кремінній - 127. Станом на червень 2023 року Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу 32 країни світу. Так, вбиті люди стали доказом того, що на Луганщині були українці, які заважали радянській владі. А це повністю руйнує тезу російських пропагандистів.
3. Культурна спадщина
Культурна спадщина - прямий доказ існування народу. У 2018 році на Луганщині було створено реєстр нематеріальної культурної спадщини. Того ж року туди було внесено низку культурних скарбів: новопсковський куліш, павлівський капусняк з рибою, автентичні пісні села Цілуйкове Білокуракінської ОТГ, особливості говору жителів смт Борівське, весільний обряд випікання різки сім’ї Костенко-Кушнарьових, казки і небилиці сім’ї Верецун Троїцького району та інші. Марківщина славиться своїми народними піснями, а її мешканці є справжніми носіями народних пісень. Луганський Обласний Центр Народної творчості пише, що для Марківщини є природним побутування гуртового співу, де переважає грудний спосіб звуковидобування, а це особливо характерно для Луганського краю. Неможливо не згадати вишиванку Луганщини, особливістю якої є червоно-чорні кольори, іноді з синіми нитками.
4. Луганщина є на історичних мапах
Якщо Луганщина, за версією російської пропаганди, частина РФ, то чому тоді на стародавніх мапах ця земля не відноситься до Росії? Відповідь дуже проста: північна частина Луганщини входила до Слобожанщини. У сучасних межах Слобожанщина охоплює центрально-південну частину Сумської області, Харківську область, північну частину Луганської області та північно-східну частину Донецької області, західну, східну, південну частини Бєлгородської, південну частину Воронезької, та західну — Курської області. Слобідська Україна утворилася в результаті колонізації українцями Дикого поля в 2-й пол. 17 — 18 ст.
У Новопскові навіть існує етнографічний комплекс "Слобожанське подвір'я кінця ХІХ ст. початку ХХ ст.". Він відтворює тогочасний побут Слобожанщини, також локальні особливості Новопсковщини: незвичайні візерунки на рушниках, особливий для краю одяг. Комплекс створили на основі хати місцевого священника, який правив службу в храмі Святого Миколая Чудотворця, у полковій церкві. Та наразі унікальний об'єкт перебуває в російській окупації, тому його існування наразі невідомо.
Згідно "Оглядової карти українських земель", яка була укладена Степаном Рудницьким (1917 рік), інша частина Луганщини входила до складу Донеччини:
5. Заборона української мови
Якщо Луганщина - це частина РФ, то чому там вивчали українську мову? У 1879 році у селі Олексіївка Христина та Олексій Алчевські побудували однокласну земську школу. Навчали українською мовою, з предметів – історія, читання, письмо. Але що сталося далі?
Олександром ІІ видано Емський указ, який забороняв українську мову та письменство. Відповідно, забороненим стало й україномовне навчання. Тому Алчевська вирішила, що краще хоча б російською, але дати освіту жінкам. Загалом Христина Алчевська допомогла одержати освіту понад 17 000 жінок. Тож якщо б не існувало українців, то і забороняти було б нічого.
