21 вересня – День міста Чернігів

У 2024 році День міста Чернігів відзначатиметься, як завжди, 21 вересня. Ця дата пов'язана з визволенням міста від нацистських загарбників у 1943 році. Проте, історики та громадські діячі пропонують перенести святкування на інші, більш історично значущі дати, такі як 27 березня – день надання Чернігову Магдебурзького права, або 6 березня – день присвоєння місту почесної відзнаки "Місто-герой України".

Цьогоріч, за цілком зрозумілими причинами, офіційних святкувань не заплановано. Проте святкування собі можна організувати й самотужки, наприклад відвідати найвизначніші пам’ятки Чернігова.

Чернігів, 13 століття

Чернігів – одне з найдавніших міст України, чия історія налічує понад 1300 років. Перша літописна згадка про місто датується 907 роком, коли київський князь Олег уклав угоду з Візантією, де Чернігів згадується поряд з іншими великими містами Київської Русі. Але археологічні дослідження свідчать, що поселення на території сучасного Чернігова існували ще з часів неоліту та бронзової доби, а укріплене городище виникло тут у VII столітті.

У IX-X століттях Чернігів став центром удільного князівства, яке за часів правління Мстислава Володимировича у першій половині XI століття перетворилося на одне з наймогутніших у Київській Русі. Чернігівське князівство за площею займало близько третини всіх руських земель і простягалося далеко на північ, до Підмосков'я. У цей період Чернігів активно розбудовувався, було зведено величні храми, такі як Спасо-Преображенський та Борисоглібський собори.

Проте, у 1239 році місто зазнало страшної руйнації від навали монголо-татар. Чернігів був спалений дотла, а більшість населення загинула або потрапила в полон. Після цього місто занепало і втратило своє колишнє значення. У XIV столітті Чернігів опинився під владою Великого князівства Литовського, а з 1618 року – у складі Речі Посполитої.

Новий етап в історії міста розпочався з Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. У 1648 році Чернігів став центром Чернігівського полку – адміністративно-територіальної та військової одиниці Гетьманщини. У цей період місто переживає новий розквіт, зводяться нові храми та адміністративні будівлі, розвивається культура та освіта.

Після ліквідації автономії Гетьманщини наприкінці XVIII століття Чернігів стає центром новоутвореної Чернігівської губернії у складі Російської імперії. У XIX столітті місто поступово модернізується, з'являються нові навчальні заклади, лікарні, промислові підприємства. У 1897 році населення Чернігова становило вже близько 27 тисяч осіб.

Буремне XX століття принесло Чернігову чимало випробувань. Місто опинилося в епіцентрі Української революції 1917-1921 років, кілька разів переходило з рук в руки. У Другій світовій війні Чернігів був окупований нацистськими військами і зазнав значних руйнувань. 21 вересня 1943 року місто було звільнене радянськими військами.

У повоєнний період Чернігів активно відбудовувався і розвивався як промисловий та культурний центр. За радянських часів населення міста зросло майже вдесятеро і на початку 1990-х років становило близько 300 тисяч осіб.

Сьогодні Чернігів – важливий економічний, освітній та туристичний центр України. Місто славиться своїми древніми архітектурними пам'ятками, такими як Антонієві печери, П'ятницька церква, Катерининська церква, Троїцько-Іллінський монастир, а також затишними парками та мальовничими краєвидами Десни. У 2022 році, під час повномасштабного російського вторгнення, місто знову опинилося на передовій і зазнало значних руйнувань, але вистояло і продовжує жити і розвиватися.

В контексті російсько-української війни цікаво згадати випадок, коли голова Чернігівської ОВА В'ячеслав Чаус нагадав про історичні кордони Чернігівського князівства, опублікувавши відповідну карту і порадивши росіянам погоджуватись на кордони 1991 року, поки не пізно. Це була дуже красива відповідь на закиди росіян про те, що Чернігів «исконно русская земля».

Сучасний герб Чернігова – чорний коронований орел, що тримає в лівій лапі золотий хрест. Цей символ був затверджений у 1992 році і викликає певні суперечки серед істориків. Дехто вважає, що більш історично правильним був би герб із зображенням святого Владислава. Проте, нинішній герб базується на символіці XVIII-XX століть і відображає важливий період в історії міста, коли Чернігів був центром козацького самоврядування в Гетьманщині.

Чернігів – стародавнє місто, отже тут точно є на що подивитися. Ми пропонуємо 17 таких цікавих локацій:

1. Чернігівський дитинець (Вал) – найдавніша частина міста, де розташовані основні історичні пам'ятки.
2. Гармати на Валу – за легендою, біля 13 з них дівчата призначали побачення небажаним кавалерам. Як ви вже напевно здогадалися, гармат усього 12.
3. Катерининська церква – символ Чернігова, який видно ще при в'їзді в місто.
4. Обласна філармонія (будівля колишнього Єпархіального братства) – пам'ятка архітектури XIX століття.
5. Церква Параскеви-П'ятниці – одна з найдавніших збережених церков Чернігова, XII століття.
6. Курган Чорна могила – найзагадковіший з чернігівських курганів, де за легендою похований засновник міста князь Чорний.
7. Антонієві печери – комплекс підземних споруд, християнська святиня та пам'ятка архітектури.
8. Болдині гори – мальовничий парк та оглядовий майданчик.
9. Красний міст – одна з найстаріших збережених споруд Чернігова.
10. Пожежна каланча – найгарніша будівля центру міста в неоготичному стилі, початок XX століття.
11. Борисоглібський собор – один з найдавніших храмів Чернігова, XII століття.
12. Садиба Григорія Глібова – вілла кінця XIX століття, стилізована під англійський замок.
13. Світломузичний фонтан – одна з сучасних принад Чернігова.
14. Чернігівський пивзавод – батьківщина знаменитого пива "Чернігівське".
15. Земельний банк – модернова будівля початку XX століття, нині обласна наукова бібліотека.
16. Дзвіниця Троїцького монастиря – найвища точка історичного центру міста з оглядовим майданчиком.
17. Народна школа – будівля в стилі українського модерну, початок XX століття.

Історію, традиції та легенди Чернігівщини можна пізнавати місяцями. Ми вирішили спростити вам «завдання», представивши ТОП-10 цікавих та незвичайних фактів про місто та регіон:

1. Перші поселення на території сучасного Чернігова виникли ще в епоху неоліту та бронзи.
2. Назва міста, ймовірно, походить від імені засновника – князя Чорного.
3. В області розташоване найбільше в Україні село Кобижча площею 1918 га.
4. Чернігівщина є батьківщиною знаменитого пива "Чернігівське" та ніжинських огірків.
5. На Валу розташована єдина в Україні пам'ятка домонгольської архітектури – Спасо-Преображенський собор.
6. В області народилися билинний богатир Добриня Микитич, київський князь Святослав Ярославич та засновник Москви Юрій Долгорукий.
7. На території Чернігівщини розташована географічна точка з'єднання кордонів трьох держав: України, Росії та Білорусі.
8. У 1814 році на Чернігівщині був винайдений перший у світі рамковий вулик.
9. Менський зоопарк – єдиний зоопарк області та єдиний в Україні, розташований на території райцентру.
10. За часів Гетьманщини столицею України деякий час було чернігівське місто Батурин.

Чернігівська кухня славиться своїми стравами з картоплі та випічкою. Серед традиційних страв – деруни, картопляні галушки, верещака (картопляний пиріг), пироги з різноманітними начинками. Окрема гордість регіону – ніжинські огірки, які вирощують за особливою технологією і маринують з додаванням прянощів. З м'ясних страв популярні печеня з м'ясом, крученики та домашня ковбаса. А ще на Чернігівщині люблять страви з грибів, які збирають у місцевих лісах.

На Чернігівщині збереглося чимало автентичних народних традицій. Особливо багаті обряди пов'язані з весіллям. Тут і досі практикують сватання з короваєм, дівич-вечір з випіканням шишок, обрядове покривання нареченої. Збереглися й давні традиції різдвяно-новорічних свят, зокрема неповторні чернігівські щедрівки. А на Трійцю подвір'я та хати прикрашають клечанням – зеленими гілками дерев, травами, квітами. Крім того, регіон славиться своїми народними промислами – ткацтвом, гончарством, різьбленням по дереву.

Дунін Борковський

Чернігівщина оповита ореолом містичних легенд. Одна з найвідоміших – про українського Дракулу, чернігівського полковника Василя Дуніна-Борковського. Кажуть, що після смерті він став упирем і нападав на людей, а зупинити його змогли лише молитвою і осиковим кілком. Інша легенда розповідає про Свиридову могилу – курган, під яким нібито похований чоловік, що орав свою ниву на Великдень і за це провалився під землю разом з волами. А ще подейкують про відьом, які за допомогою чарів видоювали корів і наводили посуху. Та й сам Чернігів, за переказами, названий на честь князя Чорного – темного чаклуна, що княжив у цих землях.

уламки су-34

У російсько-українській війні Чернігівщина стала одним з основних напрямків наступу ворога. З перших днів вторгнення тут розгорнулися запеклі бої. Захисники Чернігова мужньо тримали оборону міста, відбиваючи атаки переважаючих сил противника. Особливо запеклими були бої за село Количівка, які тривали майже місяць. Завдяки героїзму наших воїнів російські війська так і не змогли захопити Чернігів та область.

Однією з героїчних сторінок оборони міста стала історія пенсіонера Федора Галашка, який власноруч збив з рушниці російський штурмовик Су-34 льотчика Красноярцева. Федір Григорович прицільним пострілом влучив у літак, коли той заходив на бомбометання, і врятував десятки життів мирних мешканців.

Завдяки стійкості та мужності захисників Чернігівщина вистояла і зрештою була визволена від окупантів. Але ця перемога далася дорогою ціною – сотні загиблих героїв, зруйновані міста і села, невимовні страждання мирного населення. Та попри все, Чернігівщина довела, що є нездоланною твердинею українського духу.

Чернігівська земля подарувала Україні та світу чимало видатних особистостей. Серед них – письменники Пантелеймон Куліш, який створив сучасний український алфавіт, та Михайло Коцюбинський, класик української літератури.

З Черніговом пов'язане життя та творчість братів Ревуцьких – композитора Левка та музикознавця і фольклориста Дмитра. Вони зробили неоціненний внесок у розвиток української музичної культури.

Уродженцем Остра є Михайло Птуха – видатний вчений-статистик та демограф, один із засновників Інституту демографії України. А в Ніжині народилася Марія Заньковецька – славетна українська акторка, зірка театру кінця XIX – початку XX століття.

Серед військових діячів козацької доби вирізняється постать Якова Лизогуба, чернігівського полковника, учасника азовських походів Петра I та війн з Персією.

Та й серед сучасників чимало видатних чернігівців – спортсменів, митців, науковців, громадських діячів. Недарма кажуть, що талантами славна чернігівська земля.

День міста Чернігів – це не просто формальне святкування чергової річниці. Це привід вшанувати славну історію одного з найдавніших міст України, згадати його видатних мешканців, пишатися культурною спадщиною та сучасними здобутками. І хоч офіційна дата святкування може змінитися, незмінною залишиться любов чернігівців до свого міста – міста легенд і героїв, міста, загартованого війнами і незламного у своєму прагненні до свободи. Тож зі святом тебе, древній Чернігове! Живи і процвітай на радість нинішнім і майбутнім поколінням!