У вересні 2024 року в місті Кіль, що є центром землі Шлезвіг-Гольштейн у Німеччині, відкрилася Українська суботня школа. Серед відвідувачів та працівників є мешканці сходу України, які знайшли там прихисток.
Про відкриття школи та принципи роботи кореспондентці ТРИБУН розповіла засновниця Євгенія Прудникова.
Про українську суботню школу вона мріяла давно – ще задовго до повномасштабного вторгнення.
“Коли я приїхала в Німеччину (більше 10 років тому), в Кілі була російська суботня школа. Пам'ятаю, мені було дуже сумно, що не існує такої української. У 2022 році, коли почалась моя волонтерська діяльність і я познайомилась з прекрасними людьми, з однодумцями, з якими ми з часом створили благодійну організацію "Розмова", я знала, що рано чи пізно ми створимо українську школу, тому що лише так ми дамо можливість дітям, що переїхали в Німеччину, залишатись в україномовному середовищі, не забути (або вивчити) українську мову, знати і любити своє коріння”, – поділилася волонтерка.
Про діяльність організації "Розмова" читайте в нашому попередньому матеріалі.
Наразі в школі навчається близько 20 дітей. Зареєструвалися більш ніж 60, але через брак приміщень поки немає можливості відкрити класи для всіх бажаючих.
Команду вчителів зібрали в 2023 році, коли Українська суботня школа була ще на стадії ідеї. Всі вони – українці, які вимушено залишили свої домівки та знайшли прихисток в місті Кіль.
“Ми їх залучили до розробки концепції та до подальшої організації проєкту. Також робили оголошення в українських групах і швидко змогли зібрати команду. У нас 8 педагогів, які готові працювати. Серед них вчителі початкових класів, вихователі, вчителька музики, дитячий психолог. Оскільки ми тимчасово не можемо відкрити усі класи, які планували, то поки офіційно працевлаштовані у нас три вчительки”, – розповіла дівчина.
У школі навчаються дві змішані групи: 6-7 років і 8-9 років. Діти мають по 3 уроки щосуботи: читання, писання (або українська мова в старшій групі) і третій – інтегрований. Це урок з елементами українознавства, “Я досліджую світ”, образотворчого мистецтва, в старшій групі – історії.
За основу в навчальному процесі взяли програму Нової української школи.
“Ми на неї орієнтуємось, але не можемо виконувати повністю, тому що уроки лише раз на тиждень. До кожного заняття вчителі готують завдання окремо, також зважають на рівень знань учнів. У нас є діти старшої групи, які народились у Німеччині, читати трохи вміють, а писати – зовсім ні, тому на письмо йдуть в молодшу групу. І навпаки, є дітки з молодшої групи, які вже читають реченнями, тому на читання йдуть в старшу групу”, – розповіла пані Євгенія.
Оскільки групи маленькі, є можливість індивідуального підходу. Однак, на жаль, не існує підручників і робочих зошитів для Українських суботніх шкіл. Консульство України пропонувало замовити підручники з України, але книжки для звичайних шкіл не підходять.
Було б добре розробити єдину програму і навчальні посібники для суботніх шкіл, але це вже завдання для Міністерства освіти.
Оцінки школярам не ставлять, тому табелі не планують видавати, а от сертифікати будуть обов'язково.
“Ми консультувались перед відкриттям з колегами з Української суботньої школи в Гамбурзі і там є можливість внести українську мову як іноземну в табелі німецької школи, якщо відвідував Українську суботню. Поки вивчаємо це питання. Сподіваємось, що в Шлезвіг-Гольштейн це теж буде можливо. Це більше актуально для дітей, що навчаються в середній та старшій школі. А в нас поки лише початкова”, – зазначила волонтерка.
Найбільшою проблемою в реалізації проєкту був пошук приміщення.
“Цим питанням ми почали займатись ще в травні 2023 року і процес був дуже довгий. Оскільки найбільша потреба відвідувати Українську суботню школу в дітей, які мають вчитись читати і писати, ми розуміли, що нам потрібно шукати шкільні приміщення. На жаль, на наші звернення в школи міста Кіль напряму ми отримали лише відмови. За сприянням Генерального консульства України в м. Гамбург, а саме особисто Генерального консула Ірини Тибінки, нам почало допомагати Міністерство освіти і після місяців пошуку запропонувало відкрити школу в шкільних приміщеннях на території гуртожитку для біженців. Однак вони дуже обмежили кількість людей, які можуть бути присутні в школі, тому відкриття довелось провести без батьків, а молодшій групі (4-5 років) і зовсім відмовити в участі. Після проведення свята першого дзвоника 7 вересня нам взагалі заборонили приходити, поки в деталях не вирішимо всі бюрократичні питання”, – із сумом повідомила пані Євгенія.
Робота закладу фінансується за рахунок внесків батьків та благодійних пожертв. Та, як зазначає Євгенія Пруднікова, цього недостатньо, тому наразі організація активно шукає фінансування в німецьких фондах.
Але школа, попри всі труднощі, продовжує працювати. Наразі навчальний процес проходить в офісі організації "Розмова" та в приміщенні мовної школи.
Волонтерка наголошує , що вже дуже хочеться якомога швидше вирішити проблеми й сконцентрувати всі сили та енергію на найголовнішому – на розвитку та навчанні дітей.
