Через війну багато родин з дітьми евакуювалися за кордон. Однак, попри обставини, батьки роблять усе можливе, щоб малюки не забували свою Батьківщину.
Кореспондентка видання ТРИБУН поспілкувалася з українськими матусями з Польщі, Німеччини та Швеції і дізналася, що вони роблять, аби їхня дитина памʼятала свій рід та коріння.
Сватівчанка Ельвіра з 2-річною донькою тимчасово живе в Швеції. За її словами, країна всіляко дбає про дітей, зокрема й українських. Для них безкоштовна медицина, ліки, садочки, школи та університети.
Жінка познайомилась в Стокгольмі з родиною українців, тому дозвілля діти проводять разом. Ходять один до одного в гості та відвідують разом садочок.
Один раз на тиждень вони відвідують шведську бібліотеку. Там дітям читають казки українською мовою і проводять розвиваючі ігри.
У кожній школі, де навчається дитина з України, є studiehandlegare – людина, яка допомагає з різними предметами, а також викладає українську мову, щоб дитині було легше адаптуватися.
Щонеділі в центрі Стокгольма проходять мітинги в підтримку України. Туди ходять діти, старші за віком, з батьками.
Юлія з двохрічкою евакуювалися в Німеччину з Рубіжного. У країні передбачені дитячі виплати, майже всі медичні послуги та медикаменти покриває страхування, безкоштовні навчальні заклади.
Жінка розповіла, що вони живуть у гуртожитку разом з іншими українцями.
“Наші сусіди – із Запоріжжя, їх син лише на місяць старший за нашу доньку, тому ми дуже здружилися й майже постійно проводимо дозвілля разом. Правила перебування тут так влаштовані, що люди, які шукають прихисток, спочатку живуть у таборах, потім їх розселяють здебільшого в гуртожитки. Тому ми постійно контактуємо з нашими й завдяки цьому діти можуть чути рідну мову не лише від батьків”, – розповіла Юлія.
Для українських дітей у їх будинку організували гурток за ініціативи місцевої громадської організації. Два рази на тиждень з хлопцями та дівчатами займається українка, яка вже давно живе в Німеччині. Разом вони грають у настільні та рухливі ігри, вчать німецьку, малюють мир на Батьківщині та просто спілкуються.
“Ми проводимо свята для малечі, як звикли вдома. Соціальні робітники допомагають декораціями та подарунками. Дуже тішить, що тут не знецінюють наші святкові дні, а навпаки – створюють домашню українську атмосферу. Наприклад, дітей вітали з Новим роком та Днем святого Миколая. Хоча в Німеччині ці свята мають дещо інші назви, дати та традиції”, – поділилася рубіжанка.
Юлія зазначила, що знайти дитячі книги українською мовою складно. Її донечці висилають з України родичі. Інколи щось викладають в соцмережах на продаж люди, які повертаються додому.
Троїчанка Тетяна – мама чотирирічної дівчинки. Вже більше року родина живе в Польщі та успішно інтегрується в суспільство.
“Читаємо українські книжки. Спілкуємося з українцями, заводимо нові знайомства та плануємо дозвілля разом. Іноді ходимо на українські заходи, організовані міжнародними організаціями: пікніки, ярмарки, дитячі тусовки, свята”, – розповіла жінка.
Також батьки можуть обрати для своїх дітей гуртки, наприклад, танці з українськими викладачами.
Тетяна зазначає, що в Польщі дуже багато українського і для українців. Знайти спільноту, бібліотеку, гурток – не проблема. Навіть в супермаркетах грають українські пісні на фоні.
Разом з донькою Тетяна відвідує кінотеатри, в яких дуже багато примʼєр в українському дубляжі.
У магазинах багато наших товарів. Скрізь наші прапори і написи українською. В ресторанах часто зустрічається меню українською. Підтримувати звʼязок з Батьківщиною в Польщі досить легко.
