Проєкт "Гарелея Неотодрешь" презентує нову книгу — "Фотоальбом Луганщини". Це документальний візуальний архів, створений з цифрових особистих фотоархівів мешканців та мешканок Луганської області. Видання є спробою зафіксувати спогади про регіон, значна частина якого нині зруйнована або окупована.
Альбом створювався майже рік. У вересні 2024 року команда зібрала понад 4000 знімків: професійних, вернакулярних, спонтанних, дуже особистих — усіх, що віддзеркалюють реальне життя Луганщини.
Тут немає авторських інтерпретацій — лише реальні фото, які набувають ще більшої цінності з відстанню та часом.
В альбом увійшли фотографії 48 авторів і авторок з різних міст і селищ: Луганськ, Алчевськ, Старобільськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне, Кадіївка, Сорокине, Хрустальний, Отаманівка та багатьох інших.
На момент публікації альбому 95% Луганщини перебуває в окупації, а кількість переселенців із Луганщини перевищує 2,5 мільйони осіб. Більшість з них була змушена залишити дім без можливості взяти із собою фотоальбоми, родинні архіви та пам’ятні речі, які нагадували б про рідний дім.
"Фотоальбом Луганщини" — це спроба реконструювати зображення втраченої домівки. Це візуальна розповідь про звичайне життя: побут, емоції, весілля, свята, ліплення вареників, роботу на шахтах, прогулянки степами та підйоми на терикони. Це мозаїка моментів, яка візуалізує колективну пам’ять регіону. В альбомі використано мінімум тексту — лише імена, дати, локації — як це зазвичай буває у домашніх фотоальбомах.
Це українське свідчення про втрату, про спробу зберегти своє «було» в умовах, коли дім став недосяжним. Проєкт реалізовано переселен(к)ами, які самі втратили доступ до своїх архівів, тому цей альбом — особистий жест збереження ідентичності.
Для замовлення фотоальбому потрібно заповнити коротку форму за посиланням.
"Гарелея Неотодрешь" — проєкт, який створив Віталій Матухно в місті Лисичанськ Луганської області в серпні 2020 року. Цей проєкт став відповіддю на відсутність місцевих виставкових просторів, толерантних до молодого та сучасного мистецтва, без консервативної критики чи цензури.
Читайте також: “Це присвята всім молодим людям, яким війна викривила дитинство”: Віталій Матухно з Лисичанська про книгу “Триває десятий рік”
Керуючись застарілими форматами роботи, місцеві культурні осередки, на кшталт палаців культури, музеїв чи бібліотек, не були спроможні надати потрібну свободу для молодих митців та мисткинь, чиє мистецтво не проходило бюрократичну систему дозволів на проведення публічних заходів чи виставок.
"Гарелея" працювала як експериментальний виставковий простір, що не має постійної локації, чіткого формату чи певних обмежень.
Експозиції "Гарелеї" відбувалися в місцях, позбавлених типових для мистецтва комфортних умов: закинутих індустріальних і комунальних, житлових об’єктах, заводах та фабриках. Щоразу «Гарелея» створювала точку інтересу в місці, де нічого цікавого зазвичай не відбувається, також розпочинаючи діалог щодо занедбаних владою будівель та локацій.
Головний фокус "Гарелеї" — на створенні нових можливостей для молодих митців та мисткинь з Луганської та Донецької областей (включно з тимчасово окупованими територіями цих регіонів) та чіткого контуру локальної мистецької сцени цих регіонів.
Зараз Лисичанськ вдруге перебуває в тимчасовій окупації. "Гарелея" вимушено релокувалася до Львова, де продовжує роботу. Відтепер проєкт також прагне репрезентувати неформальну культуру та мистецтво Луганщини та Донеччини в інших областях України та сусідніх європейських країнах, зберігати пам'ять та ідентичність нашого регіону та підтримувати його молодих митців та мисткинь.
Читайте також: Які книги читають діти на окупованих територіях?
