Конярство Луганщини потерпає від війни ще з 2014 року. Тепер всі чотири конезаводи опинилися під окупацією. З початку повномасштабної війни про коней та людей, що ними опікуються, відомо вкрай мало.
Видання ТРИБУН зібрало по крихтах інформацію та фото про Деркульський та Новоолександрівський кінні заводи.
Деркульській конезавод
Луганщину сміливо можна вважати центром українського конярства. Тут розташовані чотири конезаводи. Ще у 2014 році всі вони опинилися у скрутному становищі. Раніше племінних тварин продавали в Росію, але з початком війни цей ринок закрився.
З початком вже повномасштабної війни всі заводи були окуповані росіянами, серед них і найстаріший кінний завод України — Деркульський. Він був створений ще у 1776 році у Біловодській громаді, пережив кріпосне право, кілька революцій та дві Світові війни.
“Там було понад 200 голів коней. Єдине, що знаю, що на території заводу перебувають росіяни та кадирівці”, - говорить Наталія Попова, засновниця Центру порятунку диких тварин.
Жінка кілька років опікувалася сотнями коней на Деркульському заводі та переживає, що через швидку окупацію Луганщини не мала змоги вивезти звідти тварин.
“У нас війна ще з 2014 року. Ми роками вирощували та продавали коней як по Україні, так і за кордон. Деркульському заводу у 2017 році виповнилося 250 років. Життя йшло нормально”, - говорить Павло Бруско.
Чоловік 30 років займався розведенням коней на Деркульському заводі. Він виїхав на початку повномасштабної війни, інформацію про конезаводи отримує із власних джерел.
“Дійшла до мене інформація, що працівникам Деркульського заводу заробітну плату не платять. Люди не звільняються, бо росіяни пригрозили мобілізацією до армії. В основному працюють там ті місцеві, без яких ми добре обходилися і до війни. Наші люди давно повиїжджали всі”, - говорить Павло.
За словами Павла Бруска, окупанти збираються привласнити собі українські породи коней та будуть намагатися виводити свої — російські.
“Знаю, що до Лимарівського кінного заводу росіяни жеребця привезли, будуть коней розводити своїх пород, але думаю, у них з цим будуть великі проблеми”, - сказав він.
Аби інтегрувати кінні заводи Луганщини у ринок РФ, росіяни зареєстрували їх як держпідприємства Росії.
З 16 липня відповідно до відкритих російських джерел, засновником Деркульського кінного заводу є РФ. Окупанти призначили нового “керівника” заводу Михайла Гладкова - сина колишнього директора кінного заводу Сергія Гладкова, який загинув на початку війни.
Новоолександрівський конезавод
У мережі поширюють фотографії філії Новоолександрівського кінного заводу №64 з російськими прапорами на головній будівлі.
Всі кінні заводи на Луганщині належать ДП “Конярство України”, яке наразі має офіційний статус банкрута. Начальниця виробничого процесу держпідприємства Леся Ткаченко зазначає, що до великої війни на чотирьох заводах було 561 голова коней.
“За нашою інформацією, коні всі живі та здорові, ними там опікуються. Я так розумію, Росія там поставила своє керівництво” - говорить пані Ткаченко.
Філію Новоолександрівського кінного заводу росіяни також зареєстрували як держпідприємство РФ, про що свідчать відкриті дані. Відповідно до яких відомо, що окупанти залишили директорку - Ганну Павловську, яка до війни працювала на цій посаді, а у колонці “Засновник” вказано “РФ”.
Авторка: Валерія Барикіна
Читайте також: Громадська діячка Валерія Костюшко створює реєстр тварин у Святогірську
