Сьогодні в Данії проживає багато українців, які були змушені залишити свої домівки через повномасштабну війну. Особливої уваги потребують діти – саме вони проходять складний процес адаптації до нового середовища, вчаться долати мовні та культурні бар’єри, зберігаючи при цьому свою ідентичність.
Восени цього року в місті Орхус, Данія, відбувся тематичний захід “Temaeftermiddag om ukrainske børn og unge”, присвячений підтримці українських дітей та молоді, які наразі проживають у Данії через війну в Україні.
Захід зібрав представників громадських організацій, волонтерів, фахівців з інтеграції та членів української громади, щоб обмінятися досвідом, обговорити виклики та презентувати ініціативи, спрямовані на допомогу молодому поколінню вимушених переселенців.
DRC – Dansk Flygtningehjælp поділилися досвідом роботи з українськими дітьми, молоддю та їхніми батьками. Представники організації розповіли про основні виклики, з якими стикаються сім’ї за три роки після початку масового прибуття українців до Данії, а також про досягнуті результати в адаптації, освіті та психологічній підтримці.
Børns Vilkår представили досвід спілкування з українськими дітьми через гарячу лінію Børnetelefonen. Особлива увага була приділена важливості врахування голосу самих дітей у процесі надання допомоги – їхніх страхів, потреб і пропозицій.
Також були й інтерактивної виставки, де волонтерські та громадські організації презентували свої ініціативи. Учасники могли безпосередньо спілкуватися з представниками, обмінюватися контактами та планувати співпрацю. Серед ключових проєктів:
- Мовні клуби для дітей від 6 до 12 років.
- Спортивні секції (футбол, плавання).
- Терапевтичні арт-воркшопи для подолання травм.
Особливо активними були представники організації Lastivka Aarhus – української громади в Орхусі. Вони презентували проєкт "Ластівка – міст між культурами", який включає українські культурні свята, онлайн-уроки рідної мови та психологічні групи для матерів з дітьми. Lastivka вже об'єднала понад 300 сімей у місті та співпрацює з місцевими школами для впровадження українознавчих елементів у програму.
“Моя донька з 3-х рочків живе у Данії, ми переїхали сюди з Донеччини на початку вторгнення у 2022-му. Хоч вона ще маленька, та може легше переживати переїзд до нової країни та адаптацію у ній, але вона часто питає мене, коли ми повернемося додому. Тому ми намагаємося дружити, спілкуватися якомога більше з українцями, адже саме вони розуміють наш біль”, – розповідає ТРИБУН Ганна з Покровська.
Інша справа – підлітки, яким складно влитися у нове середовище, знайти друзів та прийняти вимушену зміну життя. Про проблеми сина виданню розповіла пані Тетяна, яка з сім’єю переїхала до Данії у 2023 році:
“Мій син, якому 14 років, дуже важко переживає розлуку з друзями та рідною школою. У Данії він наче замкнувся у собі, мовний бар'єр і культурні відмінності ускладнюють спілкування з данськими однолітками. Він часто відмовляється відвідувати школу, а знайти спільну мову з іншими українськими підлітками теж нелегко, адже у них свої, уже сформовані компанії. Нам дуже потрібні секції, які б не просто навчали, а давали відчуття приналежності та психологічного комфорту.”
Недостатньо лише забезпечити житло та освіту; критично важливою є психологічна допомога, збереження культурної ідентичності та створення простору для спілкування з тими, хто переживає схожий досвід.
Читайте також: У Люксембурзі відбувся захід, присвячений українській ідентичності, пам’яті та незламності
