Словенія, найзеленіша країна Європи, стала прихистком для тисяч українців, які шукають порятунку від війни. Особливу увагу привертає молодь, яка перебуває у вирі складного процесу адаптації: вони засвоюють нову мову, інтегруються в освітню систему та долають культурні бар’єри, прагнучи при цьому зберегти свою національну ідентичність.
Освіта та Мовний Виклик
Основним кроком до інтеграції для молодих українців є вступ до словенських шкіл та університетів. Словенська мова є ключовим, але й найбільшим бар’єром.
Школярі отримують інтенсивну мовну підтримку. Часто це додаткові уроки словенської або інтеграція в класі за допомогою двомовних помічників. Основний виклик полягає у засвоєнні термінології та успішній здачі іспитів, особливо для старшокласників, які готуються до вступу.
Підліток Тарас, який разом із батьками виїхав до столиці Словенії – Любляни, навчається у словенській школі та планує вступати до університету. Уже четвертий рік він активно опановує для себе нову мову.
“Словенська насправді дуже схожа на українську, але ніби старовинну. Загалом вивчення дається мені нескладно, хоча є свої нюанси. У школі мене добре підтримують – допомагають розібратися з мовою. Я також беру участь у різних заходах, які організовують активісти для українців, зокрема й для вивчення мови. Уже знайшов багато друзів – і словенців, і представників інших національностей”, – розповідає Тарас.
Молоді люди часто обирають словенські університети завдяки їхній доступності та відносно нижчій вартості навчання порівняно з іншими країнами ЄС. Водночас швидке опанування словенської мови залишається критично важливим для успішного засвоєння академічного матеріалу.
Ілоні 23 роки. Вона переїхала з Києва до Словенії на початку повномасштабного вторгнення та одразу вступила до місцевого університету. За її словами, найскладнішим – і досі таким залишається – є вивчення словенської мови паралельно з навчанням.
“Мені запропонували навчатися англійською, і я погодилася, адже цю мову знала значно краще. Протягом навчання я суттєво підвищила свій рівень англійської. А щодо словенської — значних успіхів поки немає, але я вчу її завдяки друзям. Чесно кажучи, мене це не засмучує: мені цікавіше вдосконалювати англійську, адже, як на мене, вона необхідніша у сучасному світі. Тому я справді рада, що тут є можливість навчатися англійською”, – розповідає дівчина.
Працевлаштування
Українська молодь у Словенії демонструє високу мотивацію до працевлаштування та самостійності. Більшість молодих людей, які мають можливість працювати або поєднувати роботу з навчанням, знаходять зайнятість у сферах, де знання словенської мови менш критичне, наприклад, у сфері послуг, туризмі, особливо влітку, або на стартапах, де використовується англійська. Любляна та Марибор є центрами ІТ-індустрії, що приваблює кваліфікованих українських фахівців та студентів.
“У Словенії насправді непросто одразу знайти хорошу роботу. Якщо не знаєш мови, зазвичай можна розраховувати лише на низькокваліфіковані посади – наприклад, прибиральницею чи працівником складу. Втім, держава надає можливість безкоштовно вивчати мову, скласти іспит і вже після цього шукати роботу відповідно до своїх навичок. Багато молоді працює у сфері обслуговування, але переважно зі знанням словенської.
Ще один варіант для тих, хто з різних причин не хоче вивчати мову, – влаштуватися до українців, які відкрили в країні власний бізнес. Часто вони пропонують непогані вакансії, де знання мови не є обов’язковим”, – розповідає Поліна, яка живе у Словенії з початку вторгнення 2022 року.
Соціалізація
Одним із найважливіших аспектів адаптації є збереження зв’язку з українською культурою та водночас налагодження соціальних контактів зі словенцями.
Активну роль у підтримці молоді відіграють українські громади та культурні центри. Вони організовують мовні клуби, культурні події та надають психологічну підтримку, що допомагає молодим людям не почуватися ізольовано.
Участь у волонтерських ініціативах – як українських, так і словенських – є ефективним способом знайти нових друзів, покращити знання мови та відчути власну залученість до суспільства.
Словенія – країна активного способу життя. Участь у місцевих спортивних клубах і заходах (похід у гори, лижі, футбол) пришвидшує соціалізацію та допомагає зняти стрес.
Тарас розповідає, що часто бере участь у шкільних активностях: “Ми разом ходимо в гори, співаємо, долучаємося до марафонів, які у Словенії проходять ну дуже часто. Там я знайомлюся з новими людьми. Такі заходи справді круті”.
Ілона ділиться власним досвідом: “Мої одногрупники часто запрошують мене на різні активності: поплавати на сапах по річці в центрі Любляни, поїхати на озеро чи на море. Словенці – це люди, які завжди в русі. Якщо вийти в парк, можна побачити багато літніх людей, які йдуть у гори, гуляють із песиками. Вони активні, усміхнені – у них немає такого уявлення про старість і пенсію, як це часто буває у нас”.
Адаптація молодих українців у Словенії – це двосторонній процес. Словенія надає безпеку та можливості, а українська молодь привносить свою енергію, знання та культурне багатство. З часом ті, хто вирішить залишитися, можуть стати важливою частиною словенського суспільства, збагачуючи його та зміцнюючи міст між двома країнами. Виклики залишаються, але прагнення жити, навчатися й зберігати свою культуру є ключем до успішної інтеграції.
Читайте також: Інтеграція чи повернення: що обирають українці в Європі в 2025 році?
