На окупованих територіях Луганської та Донецької областей триває процес так званої “націоналізації” нерухомості. Псевдоадміністрації масово оголошують покинуті будинки, квартири, підприємства та земельні ділянки “безхазяйними”. Для тисяч українців це означає втрату контролю над власністю, яку вони змушені були залишити через війну. Формально — жодне з цих рішень не має юридичної сили. Фактично — люди залишаються без доступу до майна, а в їхніх будинках можуть оселитися сторонні.
Детально про ситуацію читайте в матеріалі ТРИБУН.
Після початку збройної агресії РФ у 2014 році бойовики так званих “ЛНР” і “ДНР” швидко взяли під контроль найбільші підприємства регіону. Металургійні комбінати, шахти, залізнична інфраструктура — усе це або переходило під “тимчасове управління”, або відверто відбиралося в українських власників.
У 2015–2016 роках окупаційна “влада” ухвалила власні “закони про націоналізацію”, які дозволяли фактично конфісковувати майно без компенсації. Формально це подавалося як “передача в управління республіки”, але на практиці власники втрачали будь-який вплив.
Після фіктивних “референдумів” та оголошення про “приєднання до РФ” у вересні 2022 року окупаційні “адміністрації” перейшли до системної інвентаризації всього майна. Указами “глав республік” було створено спеціальні комісії, які:
- фіксують об’єкти, що залишилися без власників;
- складають “реєстри безхазяйного майна”;
- передають це майно у “муніципальну власність”.
Найбільш вразливою категорією стала приватна житлова нерухомість. Якщо власник не з’явився протягом визначеного терміну, квартиру або будинок оголошують “безхазяйним”. Далі — коротке “судове” рішення окупаційного органу, і майно переходить у “муніципальну” власність.
За словами правозахисниці Віри Ястребової, у першу чергу вкрадені квартири українців отримували ті, хто забезпечував контроль за цими територіями, зокрема був інтегрований у правоохоронну систему РФ: окупаційні суди, прокуратура, слідчий комітет, ФСБ, тощо.
Тепер у Росії вирішили визнавати “безхазяйне” майно “державною власністю”.
Йдеться про квартири, будинки й інші приміщення, власників яких нібито неможливо встановити або відсутні документи на них.
“Предусмотрены различные варианты использования бесхозного жилья. Одним из них является передача его российским гражданам, постоянно проживающим на указанных территориях и потерявшим кров из-за военных действий, террористических актов или диверсий. Предусмотрена также возможность возврата жилых помещений прежним владельцам. Кроме того, жилье может выделяться в качестве служебного для сотрудников государственных и муниципальных органов, военнослужащих, работников правоохранительных органов, учителей и врачей”, — йдеться на окупаційних ресурсах.
Якщо раніше подібне відчуження відбувалося на рівні місцевих “постанов” чи рішень псевдосудів при мовчазній згоді Москви, то тепер Кремль легалізує це мародерство на федеральному рівні.
За українським законодавством, будь-які акти окупаційних “адміністрацій” є незаконними. Міжнародне гуманітарне право також прямо забороняє конфіскацію приватного майна.
Назарій Луценко, аналітик напряму документування Благодійного фонду “Схід SOS”, запевняє, що офіційне утвердження практики визнання “безхазяйного” майна на ТОТ власністю держави-окупанта означає те, що Росія намагається пришвидшити процес створення видимості “легітимності” окупації українських територій.
“Окупаційна “адміністрація” використовує економічний чинник як інструмент тиску для примусової паспортизації, адже, щоб зберегти своє майно, потрібно отримати російське громадянство. Далі нерухомість потрапляє до російських державних реєстрів”, — пояснює експерт.
Таким чином, якщо людина виїхала з окупованої території, то дізнатися про те, що її майно “націоналізують”, можна від сусідів, що залишилися в окупації. За словами пана Назарія, відомі випадки, коли оголошення про визнання майна “безхазяйним” розмістили на вхідних дверях будівель. Також псевдоадміністрації публікують списки майна на своїх інформаційних ресурсах. У них зазначаються адреси, номери будинків та заклики до власників особисто підтвердити свої права. В організації зазначають, що, можливо, частина власників навіть не знає, що їхнє житло вже потрапило до таких списків.
“Росія й надалі ігнорує положення міжнародного гуманітарного права, вибудовуючи системну політику русифікації на ТОТ. Адже низка положень IV Женевської конвенції та Гаазького регламенту забороняють примус до присяги окупанту та конфіскацію майна, що не зумовлене воєнною потребою. Таким чином, так звані “націоналізації” не створюють легітимних правових наслідків ані для українських громадян, ані для третіх осіб, які набули це майно через окупаційні органи. Після деокупації такі “угоди” можуть бути визнані недійсними”, — наголошує аналітик.
У громадській організації “Донбас SOS” не рекомендують їхати до окупованих територій, аби “врятувати” майно.
“Це небезпечно: можуть не пропустити через кордон, поставити заборону на в’їзд або навіть затримати. Такі повідомлення іноді використовують для виманювання проукраїнських мешканців”, — пояснюють експерти.
1. Фіксуйте все, що відбувається з вашим житлом.
Зберігайте публікації, документи, фото, контакти свідків, дані про людей, які заселилися або причетні до “націоналізації”. Якщо збір інформації відбувається в окупації — дбайте про безпеку.
2. Звертайтеся до українських правоохоронців.
Подайте заяву до поліції чи прокуратури за статтею 438 ККУ (“воєнні злочини”). Навіть якщо немає документів на житло — власність можуть підтвердити під час розслідування. Якщо поліція відмовляє у прийомі заяви, наполягайте або залучайте юриста.
3. Подайте заяву до Міжнародного реєстру збитків (РД4У).
Категорія А.3.6 — “Втрата доступу та контролю над нерухомістю на тимчасово окупованих територіях”. Заявку можна подати через Дію. Якщо є кілька співвласників, заяву подає кожен окремо. Це важливо для майбутніх компенсацій та фіксації воєнних злочинів.
4. Перевірте наявність інформації про житло в українському Держреєстрі.
Якщо дані не внесені, варто зробити це, навіть через суд. Це допоможе підтвердити право власності, якщо документи втрачено.
5. Повідомте про порушення міжнародним місіям.
Моніторингова місія ООН з прав людини документує факти незаконної “націоналізації”. Донбас SOS допоможе встановити контакт для інтерв’ювання.
Так, хоча право на нерухомість і зберігається, але для людей це означає болісну втрату контролю, адже майно може бути зруйноване, перепродане або переобладнане.
Націоналізація українського майна на окупованих територіях — це не економічна політика, а форма мародерства, замаскована під правові процедури. Вона суперечить міжнародному праву та не має юридичної сили. Кожен випадок треба фіксувати зараз — це стане основою майбутніх позовів, компенсацій та відновлення справедливості після звільнення територій.
Читайте також: “Через Шереметьєво додому”: як українці повертаються в окупацію і з якими ризиками стикаються.
