Житель Волині Владислав Григорчук, матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти, провів у російському полоні 3 роки після оборони Маріуполя на Донеччині. Зараз 28-річний військовий проходить реабілітацію в луцькому госпіталі, поступово повертаючись до нормального життя.
В інтерв’ю “Суспільному” Владислав розповів про жорстоке поводження російських військових у полоні.
За словами бійця, спілкуватися з окупантами можна було лише російською мовою, а будь-який прояв української ідентичності, особливо західного походження, викликав агресію та приниження.
Владислав згадує, що полон відрізнявся постійним фізичним та моральним тиском: катування, побиття, електрошок і довгі години сидіння без можливості руху. Один із методів допиту, так званий “тапік”, він описав як підключення до дротів із обіцянкою перевірки правдивості, хоча насправді це супроводжувалося ударами струмом.
Харчування було обмеженим, фізичні вправи — виснажливими, а за час перебування в неволі український військовий втратив приблизно 15-20 кілограмів.
“Те, що вони зробили зі мною, з моїми побратимами, з моїми товаришами, це назавжди залишиться в моїй пам’яті”, — підкреслив лучанин.
