В Україні досі немає повноцінного обліку постраждалих від війни, а стратегія щодо ВПО, яку розробляли 2 роки, була затверджена лише у 2026-ому.
Про це в ефірі ток-шоу “Новий відлік” заявив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.
За його словами, кількість внутрішньо переміщених осіб офіційно вже понад рік залишається на рівні 4,6 млн людей. Водночас, за даними, озвученими під час засідання ТСК, майже 600 тисяч українців знялися з обліку ВПО через застосунок “Дія”. А також немає експертизи,через які причини люди це роблять.
“Ми не знаємо, чому вони це зробили і куди поїхали. Частина могла виїхати за кордон, а частина — повернутися на окуповані території через провалену державну політику”, — таку думку висловив омбудсман.
Лубінець також розкритикував розмір державної допомоги для переселенців, наголосивши, що виплати на проживання у розмірі 2000 грн для дорослих та 3000 грн для дітей і людей з інвалідністю є недостатніми. Крім того, він звернув увагу на те, що через встановлені урядом критерії частина родин взагалі втрачає право на таку підтримку. Наприклад, якщо дохід однієї родини перевищує 18 000 грн – автоматично припиняється допомога на проживання.
Омбудсман заявив, що за роки повномасштабної війни в Україні фактично не з'явилося достатньо нового житла для переселенців, а саме житлове питання та допомога на проживання залишаються ключовим для людей, які втратили домівки.
Окремо Лубінець звернув увагу на складність отримання українських документів жителями окупованих територій. За його словами, якщо у 2015–2017 роках щороку близько 25–30 тисяч громадян зверталися за оформленням документів, пов'язаних із народженням, смертю чи шлюбом на окупованих територіях, то у 2025 році таких звернень було лише 5500.
Омбудсман зазначив про нерівність у підходах до різних категорій переселенців. За його словами, фактично сформувалася ситуація, коли існують “різні підходи” до ВПО залежно від часу їхнього переміщення.
Зокрема, люди, які виїхали з окупованих територій у період з 2014 по 2022 рік, не мають доступу до тих самих фінансових програм підтримки, що й переселенці після початку повномасштабного вторгнення, які втратили житло внаслідок бойових дій.
На його думку, відповідальність за ситуацію наразі лежить на уряді загалом, а не на одному окремому міністерстві. Він нагадав, що профільне міністерство (національної єдності – ред.) у сфері захисту прав ВПО було ліквідовано, а його функції розподілили між трьома різними міністерствами.
Згодом, за словами Лубінця, також було ліквідовано Міністерство національної єдності України. Наразі питаннями внутрішньо переміщених осіб займаються Міністерство розвитку громад та територій України і Міністерство соцполітики України, однак, як зазначив посадовець, узгодження навіть стратегічних рішень між ними тривало значний час.
Водночас він позитивно оцінив нещодавно затверджену стратегію щодо ВПО, оскільки в документі враховані рекомендації Офісу омбудсмана. Проте, за його словами, самого ухвалення документа недостатньо — держава має запропонувати переселенцям реальні рішення щодо житла та захисту їхніх прав.
За його словами, після затвердження стратегії необхідно терміново переходити до практичних кроків її реалізації. Також він підкреслив важливість вирішення двох ключових питань для ВПО: забезпечення житлом та гарантування захисту їхніх прав з боку держави.
Лубінець зазначив, що без відповіді на ці проблеми люди не будуть виїжджати з окупованих територій, а також не повертатимуться в Україну з-за кордону.
На запитання про те, чи реально забезпечити всіх внутрішньо переміщених осіб житлом, Лубінець відповів, що це не лише можливо, а й необхідно. Водночас він наголосив на відсутності системного обліку ВПО з боку держави, через що невідомо ані реальна кількість переселенців, ані обсяг необхідного фінансування для житлових програм.
За його словами, міжнародні партнери вже запустили міжнародний реєстр збитків, який включає 21 категорію постраждалих. Станом на зараз туди подано близько 150 тисяч заявок, і ведеться облік постраждалих із розрахунком потреб у фінансуванні.
Однак цей реєстр не передає дані українським державним органам, тому Україні необхідно виконати власний облік постраждалих і сформувати повну статистику — так звану “домашню роботу”. Лише після цього, на його думку, стане зрозуміло, скільки саме коштів потрібно на відновлення та житлові програми. Лубінець вважає, що міжнародним партнерам варто спрямовувати підтримку не у форматі одноразових виплат на повернення, а через окремі програми забезпечення житлом.
“Не території є найважливішими — найважливіші люди. і ми кажемо це з 2014 року. Ми маємо не втратити наших громадян, бо тоді повернути території буде набагато складніше”, — підсумував омбудсман.
