Кабель для інвертора чи акумулятора рахують інакше, ніж домашню проводку. У мережі 230 вольт струм невеликий, тому переріз 2,5 мм² закриває більшість задач. На дванадцяти вольтах та сама потужність дає струм у двадцять разів більший, і тут помилка в перерізі закінчується розплавленою ізоляцією.
Чому на 12 вольтах усе інакше
Струм рахується як потужність поділена на напругу. Інвертор на 3 кВт від мережі 230 В споживав би близько 13 ампер. Той самий інвертор від акумулятора 12 В тягне понад 250 ампер.
Для 250 ампер потрібен переріз від 50 мм², а на довгій трасі і 70 мм². Для порівняння, вводом у квартиру служить кабель 6 або 10 мм². Тобто провід від акумулятора до інвертора товщий за той, що живить усю квартиру.
Це найчастіша помилка новачків: поставити інвертор і підключити його тим, що лишилось від ремонту. Кабель 4 мм² на лінії 250 ампер гріється до температури, за якої ізоляція починає плавитись за хвилини.
Як рахувати
Алгоритм простий і складається з трьох кроків.
Крок перший. Візьміть максимальну потужність інвертора, а не номінальну. Якщо на корпусі написано 3000 Вт з піком 6000 Вт, рахуйте за піковим значенням: саме він виникає при запуску холодильника чи насоса.
Крок другий. Поділіть на напругу акумуляторної батареї. Для 12 В система 6000 Вт дає 500 ампер, для 24 В та сама потужність дає 250 ампер. Звідси висновок: система на 24 чи 48 вольт потребує вдвічі-вчетверо тоншого кабелю за ту саму потужність.
Крок третій. Додайте поправку на довжину. На низькій напрузі падіння напруги критичне: втрата навіть одного вольта з дванадцяти означає вісім відсотків потужності. Тому кабель від акумулятора роблять максимально коротким, у межах одного-двох метрів, а якщо довше, переріз беруть на щабель більший.
Під ці задачі підходить гнучкий мідний кабель марки КГ у перерізах від 10 до 70 мм². Підібрати кабель для інвертора зручно саме за струмом, а не за потужністю: у характеристиках вказано допустимий струм, і з ним розрахунок стає однозначним.
Наконечники обовʼязкові
Гнучка багатодротова жила на 50 мм² містить сотні тонких дротиків. Затиснути її під болт без наконечника неможливо: частина дротиків вийде із затиску, площа контакту впаде, і місце зʼєднання почне гріти сильніше за сам кабель.
Кінець опресовують мідним кабельним наконечником під потрібний переріз і діаметр болта. Опресовка робиться гідравлічним пресом, а не молотком і не плоскогубцями.
Друге правило: на клемі акумулятора має бути один наконечник, а не три накручені один на одного. Якщо споживачів кілька, ставлять розподільчу шину.
Запобіжник між акумулятором і інвертором
Це те, що пропускають найчастіше. Акумулятор здатен віддати кілька тисяч ампер при короткому замиканні, і без запобіжника кабель у такій ситуації спрацьовує як нагрівальний елемент.
Запобіжник ставлять якомога ближче до плюсової клеми акумулятора, у межах 20–30 сантиметрів. Номінал підбирають трохи вищим за розрахунковий струм інвертора, але нижчим за допустимий струм кабелю.
Що з мережевою частиною
Після інвертора починається звичайна мережа 230 вольт, і там діють звичайні правила. Розеткові лінії 2,5 мм², освітлення 1,5 мм².
Для стаціонарної розводки після інвертора беруть жорсткий кабель ВВГ: мідна жила 2,5 мм² під автомат 16 ампер дає близько 3,5 кВт на лінію, і цього вистачає на розеткову групу цілком.
Коротко
Низька напруга означає високий струм і товстий кабель. Рахуйте за піковою потужністю, а не за номінальною. Тримайте трасу від акумулятора короткою. Опресовуйте наконечники. Ставте запобіжник.
І не переносьте звички домашньої проводки на акумуляторну частину: тут ті самі цифри означають зовсім інше. Якщо потрібен повний асортимент під резервне живлення, уся кабельна продукція зібрана в одному розділі, де марки згруповані за призначенням, а не за алфавітом.
