Росіяни продовжують знищувати на окупованих територіях все, що нагадує про Україну, однак, попри все, велика частина населення все ж чекає на повернення наших Збройних сил.
Про життя в окупації та настрої місцевих Трибуну розповіла мешканка Сватівського району Марія (ім‘я змінено).
Так, жінка разом з чоловіком проживають в одному із населених пунктів Луганської області, який з початку березня 2022 року окупований росіянами. Їх діти виїхали на підконтрольну Україні територію, однак подружжя виїжджати відмовилось.
«Розумієте, тут пройшло все наше життя, тут поховані наші батьки. Це наша земля. Діти вмовляли нас їхати з ними, та ми не захотіли. Ми для себе прийняли рішення, що залишимось у своїй хаті, що б не було», - поділилися Марія.
За її словами, останнім часом (кінець січня, початок лютого 2023 року - ред.) дуже гучно в районі Троїцького та Сватового. При цьому, щоб дізнатися про новини з фронту та обстановку загалом, треба чекати, поки зателефонують діти та розкажуть, бо інтернету в цій місцевості немає, а особливо в селах. Дехто з місцевих купили сім-картки російських операторів, але й через них інтернет дуже слабкий.
«Я виходжу до двору знайомих, які обзавелися інтернетом, та від них хоч раз на тиждень зв‘язуюсь з дітьми. Хоч так є можливість їх побачити й почути. Але все ж є якийсь страх, що розмови прослуховують, тому ми намагаємося розмовляти зашифрованими словами, якщо щось стосується війни», - розповіла жінка.
Про настрої місцевих Марія зазначила, що більшість її знайомих підтримують та чекають Україну. Однак додала, що вистачає й людей з проросійськими поглядами. Це, як правило ті, хто вийшов працювати на окупаційну владу та займають «керівні посади».
«Я вам скажу так: у нас тут люди вірять в Україну та наших військових. Так, здебільшого з району повиїжджала молодь, яка підтримувала Україну, залишилися в основному люди років від 40. Також є у нас підприємці з проукраїнськими поглядами, вони дуже допомагають місцевим мешканцям району», - продовжила мешканка Луганщини.
У кожного, хто залишився на окупованій території Луганської області, своя особлива історія. Дехто не може залишити стареньких батьків, хтось просто прив‘язаний до своєї домівки. А також багато випадків, коли люди бояться перетинати українсько-російський кордон через зв‘язок з українськими військовими. А це наразі єдиний шлях, щоб виїхати з окупації.
«Не засуджуйте нас та спробуйте зрозуміти. Ми в своєму домі, на своїй землі. Та, крім іншого, і вік вже не той, щоб все так кардинально змінювати в житті. Якщо вже така доля, то хай краще ми помремо в своїй хаті. Я кожного дня молюсь, щоб діти були живі й здорові та скоріше повернулися додому. Моя знайома, яка теж підтримує Україну, каже, що вже нема ні віри, ні сил чекати. А я вірю. Бо якщо не вірити, то можна лягати та вмирати», - підсумувала пані Марія.
Раніше ми розповідали, як поводити себе жителям окупованих територій, щоб не наражати на небезпеку себе та рідних.
