З перших днів повномасштабної війни журналіст та письменник з Краматорська Олександр Качура займається волонтерською діяльністю. Разом з іншими небайдужими мешканцями Донеччини він їздить місцями активних бойових дій, ризикуючи власним життям, щоб доставити українським військовим усе необхідне. Продовжує займатися він і письменницької діяльністю. У минулому році в Угорщині відбулася презентація книги Олександра “Шмаття війни. Крим”, яку він написав спільно з угорською журналісткою Ільдіко Епер’єші.
Олександр розповів, як створювалася книга, яка допомога зараз потрібна хлопцям на фронті та поділився планами на майбутнє.
Волонтер згадує, що зранку 24 лютого 2022 року він почув звук вибуху зі сторони Краматорського аеропорту. Відразу зрозумів, що почалася повномасштабна війна, про яку багато казали вже декілька тижнів. Зайшов до інтернету переглянути стрічку новин, та побачив відео, де президент Росії Володимир Путін оголосив про початок так званої “спецоперації”.
“Організм відразу мобілізувався повністю. Я почав заклеювати вікна, зміцнювати балконний блок, перегородив його шафою, загалом підлаштовував житло під реалії війни. Далі твердо вирішив допомагати місту, чим зможу. Буквально 25 чи 26 лютого побачив, що городяни під час виїзду з Краматорська будують блокпост, одразу запитав, чи потрібні їм зайві руки, вони кажуть “так”. Я подзвонив товаришам, вони теж приїхали допомагати. Пізніше я допомагав будувати навколо міста укріплення, розливати бандера-смузі”, - розповідає Олександр.
“Потім ми об’єдналися у велику групу, певного напряму діяльності немає, намагаємось допомагати нашим військовим, коли з’являється потреба: від медичного забезпечення шпиталів та медицини на фронті до маскувальних сіток, тепловізорів та автомобілів. На початку повномасштабної війни навіть возили ЗСУ їжу під Волноваху, бо там були з цим великі проблеми. Продовжуємо ми вести і інформаційну діяльність у соціальних мережах. Я часто виступаю на міжнародних телевізійних каналах і продовжую писати книги. Насправді дуже багато чого хочеться робити, але, на жаль, на добу лише 24 години, а війна триває цілодобово”, - додає він.
Краматорець зізнається, що зараз в нього повністю почали плутатися день та ніч, іноді він навіть не фіксує, яке сьогодні число чи день тижня. Зате чудово пам’ятає, які завдання потрібно виконати.
“Раніше я розумів, що, наприклад, час з 9:00 до 18:00 я приділяю роботі, потім роблю заплановані справи, а ввечері є час на відпочинок та дозвілля. Зараз все по-іншому. Робота може бути пізно вночі, а час на сон з’являється тільки під ранок”, - каже чоловік.
Розповідає, що військові, насамперед, потребують важкого озброєння та бронетехніки, яка їх захищатиме.
“Росіяни не шкодують боєприпасів, вони просто стріляють із усього, що мають. У наших військових із цим проблеми, тому іноді лінія фронту просідає. Нам потрібно більше далекобійних систем, артилерії, снарядів, щоб могли вогнем придушувати їх, більше високоточних систем, яких у росіян немає, безпілотників, тепловізорів. Наприклад, ми збирали гроші на прилади нічного бачення для водіїв та розвідників, люди з-за кордону надіслали це обладнання, ми відвезли їх хлопцям у Піски, вони користувались ними близько доби. Це не через те, що воно погане, на жаль, на війні ламаються люди, були великі втрати і наші військові потрапили у м’ясорубку спорядження, відповідно, зіпсувалося. На війні все живе дуже мало, але коштує великих грошей”, - зауважив Олександр.
Щодо мирних мешканців волонтер зазначив, що причини, чому вони не поїхали з Донеччини різні. Багатьом нікуди або немає за що виїжджати, інші допомагають фронту на місцях, треті “ждуни”, які хочуть “руський мір”.
“Взагалі зараз мирним потрібні звичайні побутові умови та необхідні комунікації: газ, вода, електроенергія, а також їжа та інфраструктура: магазини, що працюють, лікарні, та щоб снаряди над головами не літали. Тим, хто не евакуювався, крім усього названого потрібна гуманітарна допомога, а в холодну пору року дрова та розуміння як виживати”, - ділиться донеччанин.
Додає, що поки його допомога потрібна армії, буде надавати її незалежно від того, буде це волонтерська робота, інформаційна чи якась інша.
Розповів Олександр і про створення книги.
“Мені завжди було цікаво дивитися на різноманітні події з різних боків, щоб докопатися до істини. Наприклад, завдяки тому, що я був у Криму під час окупації, робив там репортажі та привіз багато інформації з’явилася книга “Шмаття війни. Крим”. Вона поділена на дві частини. У першій містяться репортажі та фото за час окупації у 2014-2015 роках, у другій – історії людей, які жили чи продовжують жити у Криму, яких там переслідують. Ми постаралися розібратися в ситуації та виклали факти, але наприкінці не зробили висновків, вони очевидні. Книжка писалася приблизно півтора року, спочатку там були нариси репортажів, а потім ми почали пошук героїв”, - зауважив він.
У співавторстві з Ільдіко Епер’єші Олександр написав дві книги “Шмаття війни. Донбас” та “Шмаття війни. Крим”.
Окрім волонтерства та письменницької діяльності він продовжує працювати в Донецькій облдержадміністрації та добровольцем Дружківської тероборони.
“Кожен ранок я прокидаюся, снідаю та їду по справах, на фронт чи працюю за ноутбуком. По можливості виділяю час, щоб побути наодинці, записати свої думки або попрацювати над книгою. Буває навіть немає часу прочитати повідомлення, які надходять у месенджерах, життя стало дуже насиченим”, - розповідає Олександр.
Він впевнений, що війна буде тривалою, але залежить від характеру українського народу. Україна, на думку волонтера, переможе, і в цьому навіть немає краплі сумнівів. Головне, щоб ми змогли на власні очі побачити цю перемогу.
“На війні загинуло вже стільки знайомих, що у телефонному довіднику зараз утворився справжній цвинтар контактів товаришів. Це дуже страшно. Особливо, коли дзвониш по справах, а незнайомий жіночий голос каже, що цієї людини більше немає, а це її мама чи дружина. Я сиджу і не знаю, що відповісти, слова пропадають, я не знаю, що говорять у таких випадках. Людину вже не повернути”, - ділиться Олександр.
Всім, хто досі залишається на Донеччині волонтер радить дотримуватись правил безпеки, спускатися в укриття, заклеювати вікна і, по можливості, евакуюватися.
“Ситуація знову розпалюється, у планах росіян захопити Донецьку область, але у них не виходить, тому обстріли тільки посилюватимуться. Бережіть себе!”, - каже Олександр.
Автор: Антон Малиновський
