Багато мешканців східної частини України були змушені залишити свої домівки та шукати більш безпечне місце. Багато з вимушених переселенців - творчі жінки: письменниці, співачки, поетеси, акторки. Незважаючи на всі труднощі, які випало долати, багато жінок знайшли у собі сили, енергію та віру, щоб почати нове життя.
“Трибун” зібрав історії про незламність: мисткині, які після вторгнення знайшли прихисток в більш безпечних регіонах України та за кордоном, розповіли про свій шлях.
Яна Ладика
Відому краматорську поетесу, музиканта та педагога Яну Ладику війна застала, як і більшість українців, зненацька - у рідному домі, коли під ранок в її улюблений Краматорськ влучила ворожа ракета.
Яна залишила Україну та переїхала до Франції, де попри все, займається творчістю, пише вірші та пісні, виступає на різноманітних заходах, працює зі студентами та допомагає іншим переселенцям.
На 13 день повномасштабного вторгнення чоловік Яни не витримав і поставив її перед фактом щодо евакуації. Приблизно в той час почалися перші обстріли залізничних шляхів. Чоловік дав їм з донькою гроші, адреси у Франції та Львові для ночівлі.
У Парижі їм також дали притулок на ніч нові знайомі, а на ранок паризька сім'я супроводжувала донеччанок на вокзал і допомогла організувати квитки до Лаваля, де українок вже зустріла родина, до якої вони їхали.
Пів року Яна з донькою мешкали в селі Ля Шапель Рібуль, департамент Майен, в сім'ї американських віруючих. У Франції зіткнулася з добротою, усмішливістю, розслабленою атмосферою. Жінка каже, що їй дуже пощастило. Одного разу, коли вона гуляла селом, познайомилась з місцевим активістом Талебом. У нього своя ГО "Растаманські серця", яка займається, в тому числі, допомогою постраждалим і організацією концертів.
На музичній базі, яка знаходилась біля замку, Яна стала проводити багато часу. У життя стали повертатися звичні елементи та фарби. Талеб запросив охочих українок співати, так утворився гурт із трьох дівчат "Промінь". Також краматорка виступала окремо як Яна Ладика на двох локальних фестах зі своїми віршами
Яна каже, що зараз черпає натхнення з нових знайомств.
“Я пишу англійські тексти для місцевого дуже гарного музичного гурту, за можливості потрапляю на різні фестивалі. Продовжую фасилітувати своїх студентів. Показую їм нові можливості, ділюся досвідом. Спілкуюся з музикантами з Краматорська та регіону, багато хто теж виїхав, тому шукаємо способи взаємодії. До війни я хотіла створити креативний кластер тому планую надалі над цим працювати. Також консультую українців з питань евакуації та намагаюся частіше відпочивати”, - додає Яна.
Ксенія Ковальова
Вона акторка та режисерка з Краматорська. Очолювала міцеву творчу лабораторію “СТУЛ”, працювала в Управлінні з гуманітарних питань та активно займалась творчим життям міста. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ксенія Ковальова евакуювалась у Швецію, де через декілька місяців повернулася до улюбленої справи.
«Спочатку я працювала прибиральницею в готелі, але весь цей час розуміла, що зраджую собі. Стала займатися волонтерством: грати з дітьми у міграційному центрі. Паралельно знайомилась з різними людьми. Перший захід, який мені довелося зробити, невеличкий концерт був до Дня Незалежності України. Після цього вдалося відкрити свої акторські групи, провести фестиваль української культури, попрацювати над виставою «У пошуках Миколая».
Зараз краматорчанка активно працює над виставою “Вільна”.
«Вона про українських жінок і їх великі серця, про їх незламність, волю та віру в краще. В ній висвічуються події, які зараз відбуваються в Україні. Але вона не про біль, вона про вільний дух українців. Вистава показує здатність наших людей світити у найтемніші часи та ділитися цим світлом з людьми поряд. Учасницями вистави стали жінки з різних куточків України, які вимушено покинули домівки. Одне із важливих ухвалених нами рішень – постанова вистави шведською. Так в нашій команді з’явився професійний актор і режисер Джохан Лундрен. Ми разом проводимо свої фінальні репетиції», - ділиться жінка.
Каже, що Швеція - складна країна. Тут проблематично знайти житло чи роботу. Емоційно в Швеції складно, потрібно багато працювати, а за ту допомогу, яку отримують біженці, неможливо прожити. Але оточення дійсно сильно допомагає.
Анна Статіва
Після евакуації художниця з Краматорська Анна Статіва опинилася в Берліні, де взяла участь в створені муралу “NEVER AGAIN, Ніколи знов?", присвяченому розв'язаній Росією війні в Україні. Пізніше, після переїзду до Італії, разом з іншими художницями з України Анна протягом 3-х місяців займалась творчістю в межах арт-резиденції "МIR – residenze per la pace".
Вона малює все життя, але до війни більше фокусувалася на графічному дизайні. Була співорганізаторкою міжнародної арт-резиденції в Краматорську, учасницею різних проектів.
З Краматорська Анна евакуювалась через 2 тижні від початку повномасштабного вторгнення. Швидко зібрала речі і застрибнула в евакуаційний потяг. Ділиться, що поїхала через страх залишитись на окупованій території. До Берліну дісталась евакуаційними потягами та волонтерським автобусом.
В Берліні про неї піклувався друг, художник Франческо, його дівчина та її подруга. До Риму Анні з подругою купили квитки на літак організатори арт-резиденції.
Арт-резиденція «МIR – residenze per la pace» об'єднала різні організації та театри в мережу солідарності з метою допомогти українським мисткиням. Тому Анна з подругою мала можливість 3 місяці займатися виключно мистецтвом і знайомством з місцевим арт-ком'юніті. В рамках цієї резиденції краматорка створила багато робіт аквареллю, сангіною, акрилом, зі своїм партнером та волонтерами намалювали 2 мурали та 1 об'ємну композицію.
В Берліні Анна працювала в команді з 3 іншими мисткинями та гуртом добровольців з України, Білорусі та Німеччини. Створили 2 величезні мурали в популярному місці Берліна на тему війни в України. Працювали на двох стінах 22*4 та 20*4 метрів. Краматорчанка зізнається, що це було дуже складно фізично, але допомогло трансформувати стрес від війни в корисну справу.
Ярослава Вайс
Ярослава Вайс, яка багато років займається музикою та зі своїми друзями музикантами розвивала у Краматорську успішний творчий проект, переїхала спочатку до Дніпра, а потім до Кременчука на Полтавщині.
“Останні кілька років ми активно розвивали у Краматорську наш музичний проект “SA&VA”, мали великі творчі плани для його розвитку.У лютому 2022 гурт також готував виступ. Дуже часто ми з музикантами збиралися в мене вдома, грали, репетирували, записували кавери на популярні українські пісні на телефон. Багато розмовляли про війну. Спочатку думали, що все це скоро закінчиться, потрібно просто трохи почекати і все буде добре. Але вийшло інакше”, - розповідає Ярослава.
Також у Краматорську на початку війни Ярослава працювала як волонтер. Потім продовжила волонтерити вже в Дніпрі. З Краматорська виїхала з сім’єю наприкінці березня. Були впевнені, що воєнні дії триватимуть недовго і скоро вони зможуть повернутися, тому кудись далеко їхати не хотілося. Тим більше, у жінки були плани витягнути музикантів гурту у Дніпро, щоб продовжувати займатися творчістю. Але всі роз'їхалися хто куди.
Ярослава каже, що у Дніпрі було дуже важко знайти роботу за фахом та недороге житло. Проте не раз спостерігала байдужість і нерозуміння.
“Зараз у мене ніби дежавю. Ще у 2014, коли ми теж виїхали з Краматорська, я зрозуміла: матеріальне можна втратити, але цінністю є те, що знаходиться в моїй голові. Тож потрібно вкладати насамперед у власний розвиток. Що більше я можу, то конкурентоспроможніша на ринку праці, легше знайти себе і не загубитися. Наприклад, музикантів може бути багато, але ти маєш чимось відрізнятися від них, щось має чіпляти інших у тобі. А зі знанням англійської буде простіше знайти роботу, а не стояти в черзі”, - додає Ярослава.
Ярослава мріє знову зібрати моїх музикантів з проекту “SA&VA” та зіграти на великій сцені чи на великому заході. А ще пише верлібри, вільні білі стихі та казки про драконів. У майбутньому планує випустити власну книгу під назвою "Казки дракона та його кота".
Анастасія Лютая
Авторка-виконавиця власних пісень та викладачка Донбаської державної машинобудівної академії розповідає, що світ музики полонив їі ще з дитинства. 2018 року краматорка чітко зрозуміла, що серед всіх її хобі музика – найголовніша.
Перед початком повномасштабного вторгнення Анастасія зібрала рок-гурт, де вирішила спробувати не тільки співати, але й паралельно грати на бас-гітарі, що дуже їй сподобалось.
З Краматорська дівчина довго не хотіла евакуюватися. Але дуже хвилювалася за маму, тому вони виїхали в середині березня до Німеччини . Зізнається, що адаптуватися в іншій країні було дуже важко.
Зараз Анастасія продовжує дистанційно працювати викладачем в Донбаській державній машинобудівній академії на кафедрі автоматизації виробничих процесів, вдосконалювати німецьку та брати участь у різних благодійних концертах, тішить глядачів авторськими піснями та збирає кошти на допомогу Україні.
“Багато чого в моєму внутрішньому стані змінилося. Я не можу відчувати життя так, як раніше. В мене не виходить радіти, коли в моїй країні та рідному місті війна. Я можу примусити себе щось зробити, але не можу змусити не відчувати… І весь мій біль я реалізую зараз в творчості: це вірші, музика. Тепер всі думки тільки про цю ситуацію. А моя творчість – це відтворення моїх емоцій та почуттів”, - каже Ася.
Так з’явилася пісня про рідне місто “Краматорськ - це Україна”. Згадує, що коли ще рік тому йшлося про створення гімну міста, несподівано в голові з’явилися мелодія та текст приспіву.
Все музичне обладнання Насті для запису пісень залишилося в Краматорську. В Німеччині вона купила недорогу гітару. Але є ноутбук, тому вона продовжує творити - це зараз єдине, що дає відчуття життя.
Кароліна Ваноян
За плечима скрипальки з Краматорська Кароліни Ваноян чимало творчих успіхів. Наприклад, у 2021 вона стала лауреатом ІІ ступеня Міжнародного музичного конкурсу «Golden Talents of Madrid», що проходив в Іспанії. У Трускавці Львівської області, куди змушена була переїхати з родиною на початку повномасштабного вторгнення, почала давати вуличні концерти і швидко стала місцевою знаменитістю. У її репертуарі популярні українські пісні. Оцінила талант дівчини і співачка Джамала. У себе на сторінці вона виклала відео де Кароліна грає її пісню “1944”, з якою популярна українська співачка виграла Євробачення у 2016.
“Якщо багатьох людей війна дуже підкосила, збила зі шляху, мені вона дала ще більше натхнення. Мому одразу вирішила записати кавер-версію пісні гурту Океан Ельзи “Обійми”. Я опублікувала відео 26 лютого 2022 і воно одразу розлетілося по місцевих групах у соціальних мережах. Опублікували це відео ще й пабліки у західній частині України, тому коли ми приїхали до Трускавця, мене там вже знали”, - розповідає Кароліна.
Вона додала, що їх будинок знаходиться близько до аеропорту, де зранку 24 лютого пролунав перший вибух. Мама боялася за їх життя, натомість Кароліна до останнього не хотіла їхати.
“ До війни був період, коли скрипка перестала мені подобатися, і я навіть хотіла кинути грати. Але в березні зрозуміла, що без музики я не можу. Тому дуже просила у мами взяти із собою скрипку.
Перші два дні в Трускавці дівчина багато гуляла містом. Побачила, що люди там дуже привітні. Підтягнула українську мову.
Спочатку Кароліна вирішила зіграти на вулиці у якості експерименту гімн України.
“Людям дуже сподобалося. Дехто зізнавався, що було незвично спостерігати, як молода дівчина з українським прапором стоїть на вулиці та грає - зазвичай, на їхню думку, вуличні музиканти виглядають інакше. Люди зупинялися, слухали, лишали гроші. Першого разу я збирала лише на допомогу ЗСУ, і всі їх віддала. А потім у нас почалися проблеми з фінансами треба було якось виживати”, - ділиться краматорка.
Кароліні хотілося творчо розвиватись, а Трускавець дуже маленьке для цього місто. Тому сім’я вирішили переїхати до Києва. Там дівчина продовжувала грати на вулицях, але робила це вже для себе.
В планах Кароліни після закінчення середньої школи вступити до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Надалі а планує вступити і до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, і до консерваторії
“ Не планую зупинятися, хочу здобути декілька освіт, у тому числі й професійну музичну. Зараз намагаюся брати участь у різноманітних благодійних концертах, допомагати Україні як можу”, - каже краматорчанка.
Автор: Антон Малиновський/ Євген Ільченко
