Краматорка Юлія Савинська у 2019 році заснувала першу у місті професійну кондитерську з власним цехом “Sava.Cakes”. На початку повномасштабного вторгнення жінка була змушена переїхати з родиною на Закарпаття, де декілька місяців працювала пекарем-кондитером, а зараз планує відновити виробництво на новому місті.
В розмові з журналістом “Трибуну” Юлія розповіла про життя на Закарпатті, труднощі під час евакуації та поділилась планами на майбутнє.
Розкажіть, чим ви займалися до повномасштабного вторгнення?
В Краматорську в мене була власна кондитерська та кав’ярна “Coffeelaktika”, ми готували смачні натуральні десерти, каву, пригощали гостей. В нас було повністю облаштоване кондитерське виробництво зі всім необхідним для цього обладнанням. Створите таке виробництво - було моєю мрією, яку я втілювала 5 років. Спочатку я готувала торти на замовлення та з часом це захоплення перетворилось у виробництво. Перше замовлення зробила моя однокласниця - торт на свій День народження. На той момент не було багато клієнтів, буквально по 1-2 в місяць.
Я читала багато літератури по маркетингу. Пройшла спеціалізовані курси, де вчилася роботі з персоналом, управлінню фінансами, звітністю, просуванням бренду в інстаграмі. Оскільки це харчова галузь, то важливо було більше дізнатися про стандарти роботи на кухні, організацію робочого простору тощо.
Яким ви запам’ятали 24 лютого 2022?
Напередодні 24 лютого ми спілкувалися з дівчатами, які в мене працювали, і раптом з’явилося неприємне відчуття, що буде щось погане. Але ми вірили на той момент, що все буде добре, що небезпека мине нашу країну. Ми жили близько до аеропорту, де зранку 24 лютого пролунали перші вибухи, тому чули все дуже гарно. Прокинулись, відразу побігли за донькою в іншу кімнату, а потім у ванну кімнату. Там ми сиділи майже до 9 години, потім поїхали до батьків. В той же день я написала всім дівчатам, які працювали в мене, що тимчасово працювати кав’ярня не буде. Декілька днів ми чекали, як будуть розгортатись події, тоді здавалося, що все швидко закінчиться. Але в Краматорську ми так і не відкрилися.
Коли ви прийняли рішення евакуюватися?
Вже на початку березня ми виїхали з Краматорська до міста Хуст на Закарпатті, бо вже добре розуміли - конфлікт скоро не закінчиться. Ми розуміли, що ні кава, ні кондитерські вироби людям зараз не потрібні, а тому повноцінно працювати ми не зможемо.
Чому для вимушеного переїзду обрали саме Закарпаття?
Моє знайомство з Закарпаттям відбулося ще у 2014 році. Тоді жили в Мукачеві, де у чоловіка була робота. Ми тоді думали про переїзд, але коли обстріли зупинилися, ми повернулися. В Краматорську була квартира, наше життя. Ми не могли уявити, що війна повернеться знову.
А коли настало 24 лютого, то приїхали сюди, бо вже були знайомі з Закарпаттям. Нам подобаються люди й природа, й тут, здається, найбезпечніше, ніж в будь-якому іншому регіоні.
З якими труднощами ви зіткнулись на новому місці?
Перша складність виникла вже в дорозі - ми добиралися до Закарпаття три дні, хоча до того багато разів їздили туди у відпустку і вся дорога займала близько 24 годин. Ми їхали у пустоту, першу ніч ночували у друзів, бо не могли знайти житло перед цим.
Коли ми ще були в дорозі на Закарпаття, то я вже стала шукати вакансію. Знайшла посаду пекаря-кондитера в одному з готельних комплексів в Хусті. Зателефонувала, ми домовилися, а потім новий шеф дав ще ідею з житлом. Тож в цьому плані мені дуже пощастило.
Чому ви вирішили відновити власну кондитерську справу на новому місці?
Тому що зрозуміла: додому ми повернемось не скоро, а жити треба продовжувати. Зараз я вчусь робити шоколад з какао бобів з мінімальним вмістом цукру. Також готую різноманітні цукерки на продаж. Це не виробництво, це просто орендована окрема кімната, але в майбутньому планую відкрити цех.
Продаж цукерок користується попитом, але не так, як це було в Краматорську, де в мене вже були постійні клієнти, але я працюю над розвитком. На західній частині України та у Краматорську насправді відрізняються вподобання клієнтів. Тут люди хочуть автентичного, натурального, різні булочки, випічку, а у Краматорську — щось з сучасним, екзотичним декором тощо.
Спочатку звичайно, було нерозуміння, яким чином можна тут просувати продукт, які ідеї могли б зайти. Але з часом, коли познайомилися краще, то вже приходить розуміння.
Ви плануєте повертатися в Краматорськ після Перемоги?
Знаєте, я кожен місяць багато чого собі планую, але багато чого не від мене залежить. Найближчим часом повертатися не планую, а що буде далі - подивимось. Зараз у планах - відкрити виробництво.
