Без міри наслухалися ми за останній рік про Новоросію. Звідки це виникло,з яких часів,від кого пішло? Зацікавлено шукаю інформацію у Великій Радянській Енциклопедії, працях історика Леоніда Морякова та томах лекцій видатного російського вченого-історика Василя Ключевського, який працював у 1870-1911 роках.
Випадково чи ні,та схожість назв Малоросія, Новоросія простяглися від сьогодення аж до часів царювання Катерини II,тобто другої половини XVIII століття. Перше, на що звертаєш увагу у статті В. Ключевського – розповідь про ще одну Росію-Великоросію, про її утворення, побут, психологію люду: «народные приметы великоросса своенравны, как своенравна отразившаяся в них природа Великороссии. Она часто смеётся над расчётами великороса, своенравие климата и почвы обманывает самые скромные его ожидания; привыкнув к этим обманам, расчётливый великоросс любит подчас, очертя голову, выбрать самое что ни на есть безнадежное и нерасчетливое решение. Эта наклонность дразнить, играть на удачу, и есть великорусский «авось». Мовиться це також і про XVIII ст., на протязі якого, за висловом історика, влада в країні належала або надзвичайним людям, як Петро I, або ж випадковим – Іван VI, Петро III, Катерина II; остання –випадковість…
Софія-Августа – принцеса двох збіднілих дрібних князівських родів Німеччини, розумна і допитлива, читаюча і думаюча, зібрана, «чистолюбива» і пихата, рано зрозуміла силу хитрощів і влади. Після захоплення влади через переворот, помічниками для себе обрала самих учасників сього дійства: «Между ними оказались люди деловитые, чаще с притязаниями, вместо дарований,… игроки в судьбу, легко перекраивавшие карту Европы, составляющие планы разрушения существующих государств и восстановление когда-то существовавших, чертившие будущие границы Российской империи с шестью столицами: Санкт-Петербург, Москва, Берлин, Вена, Константинополь, Астрахань». За 34 роки царювання Катерини досягнення у зовнішній стратегії були наступними: ліквідовано «малоросійське» гетьманство, знищено Польщу, як державу, «южний степ» перетворено в Новоросію, Крим – в область Росії. Загалом проведено 6 війн у Європі, дві з них – з Туреччиною. То ж між войовничістю Росії XVIII століття і XXI-го можна ставити знак рівняння. Так само відбулося 6 військових кампаній: Молдова, Абхазія, Чечня (двічі, як і з мусульманською Терцією раніше), Осетія і Крим. Що до революцій. Коли почалася Велика Французька революція у 1789р., цариця Росії злякалася не аби як, навіть написала про своє вороже ставлення до тих, хто скинув монархію, заявивши, що піде війною на Париж. Не відбулося, померла… Наша Революція гідності 2014 року також дуже злякала декого і він пішов війною на Україну. Відбулося. На жаль…
Відбудовуючи абсолютну монархію, Катерина II амбітно заявила про реформи всередині Росії. Спочатку висловлюючись проти кріпацтва, насправді таке поневолення довела до апогею, фактично – рабства, народ – до голодування, бунтів, у яких брали участь сотні тисяч людей (згадаймо найбільш показне протистояння – «пугачовщину», яке тривало 4 роки). Таким собі вбивцям – Салтичихам, з благословення імператриці, дала волю безмежна реакційна влада напівфеодального суспільства.
Головними реформами того часу цариця-німкеня визначила: зміна виховання та покращення законодавства. Про перше – відомості на загал дійшли такі: частині народу пропонувалося навчання у закритих закладах, народних училищах, більш талановиту молодь (одиниці,з дворян) було направлено вчитися у Європу. Та в особистому листуванні пізніше виплила фраза – вислів авторки – «реформаторки» – «черни не должно давать образования, поскольку не станут нам повиноваться», – справжнє обличчя лицемірки.
Через самодержавну владу було втілено ідеологію особисто-конституційного абсолютизму. З перших часів владарювання і до останніх днів тисячі, десятки, сотні тисяч люду дарувалися як річ за послуги наближеним до двору та нескінченним фаворитам. Саме на останніх (всі данні з довідок Ключевського) було витрачено 100 мільйонів, при річному бюджеті у 8-9 млн. рублів.
Якщо говорити про фінанси, інформація наступна: «питейный» доход збільшено, за час влади тієї ж – таки особи, в 6разів, і на завершення склав майже третину всього прибуткового бюджету. Аналогічний прибуток від алкоголю був у Радянському Союзі. Сьогодні у Росії, з 1 лютого 2015 року,знижено ціну на алкоголь. Питання: чому? Це є потреба в коштах,чи «допомога» населенню спитися вщент, аби таким чином додати кошти у казну? По собі відома цариця лишила 200 млн. рублів боргів, що склало би прибуток країни за 3,5 роки.
Про розбещення і падіння моралі годі й говорити. Найбільшу брехню – фокус Потьомкін продемонстрував під час поїздки до Криму цариці-імператриці та її гостей. Фантоми сіл та містечок, перевдягнені люди «виростали» з-під землі, як гриби, за лічені години. Постійна безсоромна брехня, немов чітко заведений закулісний механізм, в Росії завжди була у користуванні.
В 1787 році граф Безбородько надав світу «інвертар дєяній» за час єдиновластя цариці, в якому багато перераховано надбань. Там є рядок про «устроєніє губерній» по новому зразку. А по-новому – чи це не так, як у теперішній Росії? Після війни, розрухи, тисяч смертей місто Грозний та регіон розбудовується якнайскоріше? Чи може, це стосується «ощасливлених» кримчан, які, додзвонюючись до рідні в Україні, просять надіслати їм сала та ковбаси? Можливо, по-новому – це вимоги до «вільної» федерації Донбасу?
За влади XVIII ст. було посилено кріпосне право, яке стало гальмами у розвитку виробничих сил країни, відотованне від буржуазнорозвинутої Європи. Країни, де за словами В.Ключевського, паразитуючий та деградуючий клас та «признаки разложения системы, господство реакционного класса усиливало отставание России от передових европейских стран». То ж не дивно, що зникло розуміння,симпатія і повага прогресивних європейців до імператриці Катерини II. Сьогодні ж є схожий фактор. До 2014 року неодноразово відбувалися зустрічі представників найпотужніших держав світу. Так звана «двадцятка». Тепер їх вже – 19. Ще є формат зустрічі під назвою «джі». Знову ж, було “ J-8” – стало “J-7”. Достеменно відомо, що той мінус і є Росія! Яке б століття не вирувало надворі, людство крокує вперед, еволюціонує, якщо ти не з ним,то… сам винен.
Досить. Чудово розуміємо,чиє благословення мають ті, хто перетворюють наше життя сьогодні та найкращі сподівання на майбутнє, на страх і стрес. Талдичуть вони і досі про Новоросію, чи щось інше вигадують – неважливо. Ми – не такі, бо не бажаємо бути часткою «восточноазіатського» бідламу, який на протязі століття не змінюється! А на додачу, гавканням своїх представників у Мінську, в черговий раз вони демонструють своє «шаріківське», за Булгаковим, наповнення черепної коробки…
Спеціально для «Трибун» Наталія Мала-Коваленко
