Вже минуло два роки... Як мить...
"Небесна Сотня", "Небесна Сотня" - це дуже красива і влучна метафора, яку в нашій країні прийнято вживати, коли треба і коли не треба. Але, все ж, це абстракція. У КОЖНОГО з них є ІМ'Я.
І у родин загиблих промосковський режим Януковича забрав не "Небесну Сотню". Забрав сина, батька, маму, сестричку, братика, друга... У внуків забитої тітушками до смерті битами по голові під час розгону на Інститутській 18 лютого Антоніни Дворянець режим забрав бабусю...
________
А рік тому прочитав з парламентської трибуни ім'я та прізвище кожного із Героїв.
Подвиг кожного з них вартує світлої незгасимої пам'яті усіма наступними поколіннями.
Але пам'ятати - мало.
Треба жити так, аби їх Подвиг був недаремним. Аби те, за що вони віддали життя - стало реальністю.
Поки-що з цим сумно...
І чим далі - тим сумніше...
Але серце підказує, що все буде ІНАКШЕ. Що країна, все ж, зміниться - і буде такою, про яку мріяли наші Герої Небесної Сотні, наші Ангели Революції.
І Небесне Військо загиблих за вільну Україну під час війни на Донбасі.
Рано чи пізно справа, розпочата на Майдані, буде завершена.
Я вірю.
Герої не вмирають!
Андрій Лозовий, Народний депутат України,
Заступник лідера фракції Радикальної партії Олега Ляшка
