Це історія Катерини Гавриліної – тату-майстрині з Попасної, яка втратила свою майстерню через війну, але не склала руки і змогла її відновити на новому місці – у Дніпрі. Дівчина малює ескізи патріотичних татуювань: колоски, калина, український прапор, контурна карта України. Написи "вільна", "сильна", "незламна". Серед татуювань, які зробила Катерина, – зображення стели з Попасної. З майстринею спілкувалася журналістка «Трибуну».
"Думка про тату весь час сиділа у мене в голові"
Дівчина почала займатися серйозно тату 3 роки тому, але прийшла до цього ще 2015 року в гуртожитку.
«Почалося все з того, що всі ми, бідні студенти, шукали заробіток. Хтось займався нігтями, хтось малював на замовлення, я хотіла розпочати те, чим ніхто не займався. Саме тоді мені потрапила до рук китайська тату-машинка - це був набір для тату з усіма розхідниками. І ось з того моменту я вже почала тренуватися. Але було складно. Я багато чого не знала і не могла зрозуміти тонкощі цієї роботи», - розповідає майстриня.
Катерина не була задоволена своїми роботами, думала, що причина - в ній самій, а насправді ж справа була в неякісній фарбі та машинці. Тому вона трохи попрацювала та припинила - вирішила, що це не її.
«Пробувала себе в різних професіях: я була барменом, методистом роботи з дітьми, банківським працівником. Але думка про тату весь час сиділа у мене в голові. І на одне зі свят мій чоловік подарував мені тату-машинку, цього разу вона була якісна. І так я знову почала тренуватися вдома», - каже Катерина.
Вдень працівниця банку, ввечері – тату-майстриня
Попасна – це невелике місто, тому чутка про те, що в місті з’явилась тату-майстриня, розлетілася швидко серед людей. Але на початку ремесло не приносило багато грошей, тому дівчина поєднувала основну роботу банківської працівниці з тату: вдень - офісний костюм, ввечері – тату-машинка. Згодом відкрила свій тату-салон. Життя налагоджувалося: улюблене ремесло, рідне місто, кохання, але все кардинально змінилося 24 лютого…
"Думала, що це такий невдалий жарт"
Як і для усіх інших, для Катерини 23 лютого був звичайним днем: робота, дім, на наступний день купа записів на татуювання. Вранці 24 лютого її розбудив чоловік зі словами, що почалась війна.
«Я спочатку подумала, що він жартує, і почала обурюватися, що куди їхати, у мене робота тощо. Але потім я зайшла в інтернет і зрозуміла, що вибухи - по всій Україні, і це не жарт. Я зібрала речі та ми виїхали. Спочатку на Черкащину, потім поїхали до Дніпра», - розповідає майстриня.
"До Дніпра тікала вдруге"
Місяць Катерина була без роботи. Оскільки місто велике, тож вона сумнівалася у своїх здібностях через велику конкуренцію: розглядала вакансії консультанта, адміністратора та SMM-менеджера. Але все ж таки дівчина наважилася і написала в студію тату в Дніпрі, де вже з наступного дня почала працювати
«Дніпро я вже знаю, адже 2015 року я сюди так само евакуювалася і жила тут. Я біженка вдруге. У Дніпрі ми облаштуватись одразу. Місяць я була без роботи: я її не шукала, була в якомусь шоці і думала, що це швидко припинитися і ми скоро поїдемо додому. Але ні», - розповідає Катерина.
Стела з Попасної та заквітчані танки: про патріотичні тату
Майстриня розповідає, що охочих щось набити зараз побільшало. Зараз багато людей, які відкладали на потім, приходять на сеанс, бо коли, якщо не зараз?
«У мене є кілька патріотичних ескізів, і люди приходять зі своїми ідеями. Зараз дуже багато патріотичних тату та охочих їх зробити. Але так само роблять і звичайні тату. Мене дуже тішить коли приходять люди з моєї області, їм я рада завжди, і приємно поговорити та згадати про наші містечка», - ділиться майстриня.
Серед її татуювань - колоски, калина, український прапор, контурна карта України. Написи "вільна", "сильна", "незламна". Серед татуювань, які зробила Катерина, – зображення стели з Попасної, а також чимало ескізів з іншими містами Луганської області.
"Мрію, що війна скоро закінчиться, а мрії повинні збуватися"
Катерина, як і всі українці, мріє про повернення до рідної Попасної. А поки наші захисники та захисниці працюють на нашу перемогу, треба триматися разом.
«Я сподіваюся, що всі ми скоро повернемося додому і відчуватимемо себе в безпеці. А поки що треба триматися разом, бути добрішими один до одного. Я мрію, що скоро і в Дніпрі з'явиться моя тату студія, а мрії повинні збуватися. Бажаю, щоб і ви вірили у свою мрію. Все буде Україна!», - сподівається та вірить Катерина.
Для довідки: окупанти почали обстрілювати Попасну на початку березня, і лише до середини квітня методом «спаленої землі» військам РФ вдалося пробитися до його центру. Але бої за місто не припинялися. Загарбники з великими жертвами все ж таки зайняли зруйноване місто на початку травня.
Автор: Яна Романченко
