Надію Корабльову у Краматорську добре знають як інструктора з йоги та викладача кафедри фізичної реабілітації та ерготерапії Донбаського інституту техніки та менеджменту. На початку війни дівчина з сім'єю змушена була залишити рідне місто і зараз продовжує практикувати йогу та проводити заняття у Німеччині. Не забуває Надія і про земляків, регулярно зустрічаючись з ними в онлайн-форматі.
Надія розповіла нам про евакуацію з Краматорська, а також про життя та роботу у маленькому німецькому містечку Бад-Ібург.
“На початку березня ми переїхали в місто Білозерське, неподалік Краматорська, де друзі допомогли знайти квартиру. Пробули там близько двох тижнів та усвідомили, що в області стає небезпечно, а роботу знайти важко, тому вирішили разом із чоловіком, донькою та котом їхати подалі від війни – до західної частини України. На той момент бажання їхати за кордон ще не було”, - зауважує Надія.
За її словами, шлях на захід України був дуже важким. Cім’я ледве знайшла де переночувати в Дніпрі за дуже великі гроші. Далі їх прихистили у гуртожитку в місті Знам'янка Кіровоградської області. Через те, що дочка Надії захворіла, довелося затриматись там ще на три дні. Потім у Хмельницькому ночували у школі на підлозі.
“Усюди шукали житло, але воно було чи занадто дороге, чи його не було зовсім. Знайомий запропонував нам пожити у таборі для біженців у Луцьку. Були там приблизно півтора тижні. Зустріли нас там тепло, але регулярні сирени та загроза наступу з Білорусі змусили нас остаточно замислитись про переїзд за кордон. Було таке, що за ніч нас водили в укриття 7-8 разів, і моєму чоловікові, який має серйозну ваду серця, було дуже погано. Погано почувала себе й донька. У військкоматі чоловікові одразу сказали, що до армії не візьмуть, тож їхати вирішили всією родиною”, - додає Надія.
Дівчина розповіла, що коли вони були в Луцьку, написала в одну з груп у соціальній мережі фейсбук для пошуку житла в Німеччині, і там познайомилася з німкою Мелані Нойдек. Вона постійно кликала до себе у місто Георгсмарієнгютте та дуже про них хвилювалася. Надія зауважила, що насправді пропозицій було багато, але серце одразу потяглося до цієї жінки.
“Їхали ми через Польщу, інтернет не працював, ми користувалися старим навігатором. Спали в жахливих умовах на залізничному вокзалі. Їхати нам треба було на північний захід Німеччини, це дуже далеко. Переночувати теж не було де. Довелося спати на трасі. Ціни були настільки великі, що ми навіть замислювалися над тим, щоб повернути назад. Нам запропонував переночувати у себе незнайомий чоловік, але ми відмовилися. Він розповів, що сам біженець, зараз займається перевезенням пасажирів, і дав нам 100 євро. Це був знак, що слід продовжувати шлях”, - ділиться дівчина.
Вона згадує, що коли нарешті зателефонувала у двері Мелані і вона її відчинила, просто обійняла жінку і почала плакати. Жінка спочатку кликала родину Надії на два тижні, але вони прожили у неї три місяці. Під час спілкування з родиною Мелані Надія навіть трохи підтягнула німецьку.
Згодом у фейсбуці дівчина познайомилася із власницею студії “Йога Гартен” у сусідньому місті Бад-Ібург – Катаріною. Спочатку вона запросила її на заняття, а потім - провести пробне заняття. Після успішного заняття, побачивши рівень підготовки йогині з Донеччини, власниця студії запросила її до постійної співпраці. Але працює Надія не повний робочий день, тому зараз у планах шукати в місті ще одну роботу, а в студії підробляти для себе.
“Заняття проводжу німецькою мовою. Щоб удосконалити її, я відвідую спеціальні курси. Досі буває складно, але Катаріна допомагає мені правильно формувати фрази. Її студію відвідують німці, серед яких є вихідці з СНД. Іноді вони також виправляють мої помилки. А я наполегливо продовжую перекладати свою практику німецькою. Взагалі для того, щоб отримати в Німеччині хорошу роботу, необхідне знання мови”, - зауважує Надія.
Йогиня каже, що на заняття до неї приходять люди різного віку і статі – від 18 до 75 років, жінки і чоловіки.
“Студія йоги стає місцем радості для великої кількості людей, буває, що в залі навіть немає місць. Приходячи сюди, кожен може відчути любов до світу та себе. У планах також розпочати проводити у Бад-Ібурзі заняття для українців”, - додає дівчина.
Окрім тренувань у спортзалі вона проводить ще й безкоштовні заняття у прямому ефірі для українців. Надія розповіла, що в Краматорську мала багато учнів, які потребують постійної практики для підтримки фізичного та психічного здоров'я. А зараз вони перебувають у скрутному становищі: у місті, яке обстрілюють росіяни, чи в евакуації, тому не мають грошей, щоб платити за заняття. До занять, окрім краматорців, приєднуються колишні учні йогині з інших країн.
Надія розповіла, що німці обожнюють власну країну. І це при тому, що в Німеччині шалена бюрократія, що визнають самі місцеві мешканці.
“Якщо, наприклад, в Україні комунікацію з держустановами можна налагодити, надіславши їм листа на електронну пошту, то в Німеччині потрібне саме письмове звернення на папері, необхідно записуватися на прийом”, - ділиться донеччанка.
На її думку є ще багато позитивних якостей, що відрізняють німців. По-перше – пунктуальність. Німеччина вчить всюди приходити вчасно. Крім того, тут багато щасливих людей, які навіть маючи проблеми зі здоров'ям радіють дрібницям.
Ще одна якість – дружелюбність. Німці багато посміхаються та вітаються з незнайомими людьми.
А ще в Німеччині немає постійної гонитви за грошима, також відутне порівнювання себе з іншими. Кожен вміє насолоджуватися тим, що має. Все одно як ви одягнені і скільки коштує ваш одяг, до вас завжди будуть ставитися з повагою. Тому багато жінок в країні не користуються косметикою, а більшість замість підборів одягає зручні кросівки.
“У Німеччині дуже підтримують уразливі верстви населення, у країні практично немає безхатьків, а якщо і є, то це ті, хто сам відмовився від допомоги. Це багатонаціональна та толерантна країна, де з повагою ставляться до всіх, незалежно від кольору шкіри, національності чи мови. А ще у Німеччині навіть у маленьких містечках багато безкоштовних розваг для дітей. Є вони і для дорослих, але поки що немає часу їх відвідувати”, - розповіла Надія.
Дівчина зізнається , що страшенно сумує за рідним українським містом, але розуміє, що треба рухатися далі навіть у чужій країні.
“Життя триває, незважаючи ні на що. Тим більше, у Німеччині я займаюся улюбленою справою, завдяки якій можу реалізувати себе. Це те, що навіть зараз, у скрутні часи робить мене щасливою”, - додає Надія.
Нагадаємо, у Німеччині набув чинності новий закон про біженців з України. Він передбачає новий пакет соціальної підтримки для українців Harz 4 та наявність не лише прав, а й обов'язків на одному рівні з мешканцями Німеччини. Зараз українці, які навіть не мають статусу біженця, отримують вищий рівень фінансових виплат, повне медичне страхування, допомогу у працевлаштуванні та доступ до мовних та адаптаційних центрів через місцеві центри зайнятості. Українцям покривають житлові та особисті витрати. Але для цього обов'язково потрібно зареєструватись у єдиному центрі іноземців. Крім цього, є право на одноразову виплату для меблювання квартири та купівлі необхідної побутової техніки. Для вагітних передбачені виплати для придбання необхідних речей для себе та немовляти, а дітям шкільного віку – допомога на придбання шкільного приладдя.
Автор: Антон Малиновський
