Давид Чумак у Сєвєродонецьку випадково з батьком зайшов в більярдний клуб та спробував зіграти, йому сподобалось настільки, що хлопець у віці 16 років двічі виграв Кубок України з більярду. Сьогодні через війну Давид знаходиться в Австрії та там намагається навчати інших своєї улюбленої справи.
"Я з дитинства мріяв про великі досягнення в спорті, з 4 до 10 років займався бальними танцями, після цього рік плаванням, а в 12 років знайшов те, що дійсно надихало мене, - більярд", - говорить спортсмен.
Спогади Давида про тренування в рідному місті:
"В 2016 році в Сєвєродонецьку не було більярдної школи, тому тренувався в більярдному клубі "Карамболь", власники пішли мені назустріч та надавали час для безоплатних тренувань. А в 2020 році КДЮСШ4 у Льодовому палаці відкрили секцію більярду, там було все для комфортного тренування. Зараз так боляче дивитись на мій Льодовий, пів життя стало попелом".
Сьогодні тренувальна школа Давида виглядає так:
Наразі Давид - кандидат у майстри спорту та навчається в Луганському Національному Університеті імені Тараса Шевченка на тренера.
Реальність в Австрії:
"Ми з родиною вирішили поїхати до Австрії, а саме до Відня. Нам здалось, що в цій країні гарні умови для переселенців. В мене ще є молодші сестра та брат, тому батьки вивезли нас саме за кордон, адже наразі небезпечно в кожному куточку нашої країни. А рідний Сєвєродонецьк і зовсім стерли з карти".
За словами Давида, перші місяці після приїзду було зовсім не до тренувань.
"Спочатку було нелегко, на вокзалі нам допомогли звичайні місцеві мешканці. Завдяки їм вдалось знайти житло саме у Відні, це було для нас справжнім дивом. Ціни, звичайно, вищі ніж в Україні, але і підробіток є. Також в Австрії є виплати біженцям, 215€ на дорослого та 100€ на дитину на місяць. Є і волонтерські центри, де час від часу можна отримати їжу, засоби гігієни та одяг", - ділиться хлопець.
За словами спортсмена, викладати більярд почав не тільки через те, що потрібні кошти.
"Основною причиною того, що я почав викладати більярд, - сум за улюбленою справою. Більярд для мене - часточка мого безтурботного життя в Україні. Це відчуття тримає мене на плаву", - ділиться хлопець.
Він говорить, що в Австрії українцю буде складно лише без знання мови, а для тих, хто розуміється, – купа можливостей.
"Наразі я можу викладати лише для україномовного населення, бо знання мови в мене немає зовсім. Але я починаю працювати над цим, вивчаю німецьку мову, щоб в майбутньому викладати і для австрійців", - ділиться планами на майбутнє сєвєродончанин.
Заняття хлопець проводить в звичайному більярдному клубі, де орендує столи. Викладає для людей будь-якого віку починаючи з 7 років. Основна вимога до учнів – знання української. Заняття тривають одну годину, є групові та індивідуальні.
"Прибутку від моїх занять поки немає, бо наразі є тільки один постійний учень. Інші приходять, пробують, комусь подобається для когось - складно", - говорить Давид.
Тут же кандидат в майстри спорту говорить, що тренуватись саме за своєю спеціальність в більярді він не може.
"6 років я займаюсь видом більярду під назвою піраміда, на жаль, в Австрії такого більярду немає зовсім, тому сам я не тренуюсь", - додає Давид.
Він говорить, що австрійці дуже добре ставляться до біженців, підтримують Україну, хоча є і малий відсоток таких, хто не любить українців.
"Зараз я мрію про перемогу України, щоб моє рідне місто звільнили від окупантів. Після закінчення війни хотілося б повернутись в Україну, в Сєвєродонецьк. Все будувати з нуля, бо то наша рідна земля", - підкреслив сєвєродончанин.
За даними президента асоціації муніципалітетів Австрії Альфреда Рідля, станом на 24 червня Австрія з початку війни прийняла та забезпечила понад 70 тисяч людей з України.
Facebook-сторінка Давида Чумака
Авторка: Валерія Мельник
