Юристи з Української Гельсінської спілки з прав людини проаналізували чергові зміни в законодавстві, що стосуються внутрішньо переміщених осіб.
"Зміни в законодавстві, що останнім часом ми спостерігаємо, мають ознаки того, що держава намагається зменшити навантаження на державний бюджет шляхом упорядкування витрат на соціальні програми, спрямування виплат на найбільш незахищені верстви населення. Таким прикладом є прийняття Кабінетом Міністрів України 15 листопада 2022 року постанови № 1320 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо призначення окремих видів державної допомоги та соціальних стипендій», яка безпосередньо стосується і внутрішньо переміщених осіб", - повідомляють юристи.
У постанові робиться акцент на визначення розміру соціальних виплат в залежності від майнового стану отримувачів відповідної допомоги, встановленні фінансового контролю за наданням соціальної допомоги, зокрема, шляхом отримання відомостей з наявних державних реєстрів для перевірки достовірності наданої заявниками інформації, перевірок отримувачів допомоги за місцем проживання тощо.
Щодо перевірок
Перевірки за місцем реєстрації не є сучасним винаходом, вони застосовувались і раніше. Так, що стосується внутрішньо переміщених осіб, то їх перевіряли і раніше. Це було встановлено урядовою постановою від 08.06.2016 року № 365 (яка була визнана в судовому порядку протиправною і пізніше скасована). Різниця хіба що в тому, що вимога перевіряти переселенців зі складанням актів обстеження житлових умов тоді пояснювалась необхідністю отримувати інформацію про наявні соціально-побутові та інші проблеми для вжиття необхідних заходів.
Наразі про зацікавленість у нагальних потребах переселенців в ході відвідування їх за місцем фактичного проживання мова не йде. Метою вибіркових перевірок, про які зазначено у Порядку надання допомоги на проживання (ПКМУ № 332), є суто контроль за дотриманням законодавства під час надання допомоги, тобто припинення виплати у випадку відсутності особи за адресою.
Щодо виплат з 1 січня 2023 року
Постановою № 1320 внесені також суттєві зміни до ПКМУ від 07.03.2022 року № 214 "Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану". За її новою редакцією, державна допомога, що виплачується через органи соціального захисту населення, з початку 2023 року буде виплачуватись лише тим, хто звернеться до органів соцзахисту з відповідною заявою та документами, що підтверджують право на отримання соціальної пільги та містять відомості для проведення перерахунку державної соціальної допомоги.
Без подання таких заяв продовжуватимуть виплати лише тим особам, які проживають на території України, що знаходиться в районі бойових дій або в тимчасовій окупації.
"Це видається цілком логічним, бо в умовах активних бойових дій, та ще часто – за відсутності поштового зв’язку та інтернету, було б нереально вимагати від таких осіб звертатися до державних установ і надавати підтверджуючі документи. Тому цілком зрозуміла позиція держави, яка неодноразово висвітлювалась в пресі, продовжувати нарахування та виплату соціальної допомоги таким особам (інше питання – чи багато з них має можливість отримати і використати ці кошти).
Проте не зрозумілим є те, що після внесених в постанову змін у списку осіб-отримувачів соціальної допомоги, яким виплати мають припинити з початку 2023 року, залишили внутрішньо переміщених осіб – причому без будь-яких застережень та уточнень", - підкреслюють юристи.
За змістом постанови № 214 виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам продовжується в наступному році лише тим, які проживають на території територіальних громад, включених до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Особам, які не проживають на території територіальних громад, включених до Переліку, строк виплати державної соціальної допомоги припиняється з 1 січня 2023 року.
Законом визначено поняття внутрішньо переміщеної особи – це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
"Вочевидь ми маємо явне протиріччя, оскільки саме факт вимушеного залишення свого місця проживання є необхідною умовою, підставою для набуття особою статусу внутрішньо переміщеної. Ну ніяк не зможе хтось стати внутрішньо переміщеною особою, залишаючись проживати за місцем своєї реєстрації (про випадок зруйнованого житла зараз не будем згадувати). Це абсолютно несумісні речі", - зауважили правозахисники.
Проста механічна заміна однієї частини тексту іншою в постанові № 214, без належного аналізу кінцевого результату, призвела до появи протиріччя та нелогічності в нормативно-правовому акті. На думку правозахисників, не треба було під час опрацювання змін до постанови № 214, залишати в цьому списку осіб-отримувачів соціальної допомоги внутрішньо переміщених осіб. "Перезавантаження" виплати допомоги на проживання ВПО якщо робити, то здійснювати потрібно за інших умов – без прив’язки до проживання/непроживання особи на тимчасово окупованій території України чи на території, де ведуться бойові дії.
"Через допущену неуважність, безсумнівно, виникнуть питання стосовно правомірності подальших дій співробітників органів соціального захисту населення по припиненню/подовженню з 1 січня 2023 року виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", - підкреслили правозахисники.
