Росія настільки "потужна", що примудряється захоплювати одні й ті ж українські населені пункти по кілька разів упродовж місяців поспіль. Зазвичай "перемоги" у Росії вигадують стосовно невеликих сіл, які переважна більшість росіян навряд чи колись зможе знайти на карті. Але є у росіян й більш “масштабні перемоги”. Про найбільш яскраві вигадки окупанів “Трибун” розкаже сьогодні.
Капітуляція Зеленського
На фоні власних високих втрат та відсутності відчутних успіхів у війні, яка мала б закінчитися, на думку росіян, “за три дні”, пропагандистські ресурси окупантів транслювали переможні мессенджі з самого початку повномасштабного вторгнення.
То повідомляли про "захоплення запасного командного пункту" Київського військового округу в Миколаївці, то про "знищення командного пункту ЗСУ" ланкою вертольотів Ка-52, то демонстрували "залишені ЗСУ позиції в Мар’їнці".
У березні 2022 в ефірі телеканалу «Україна 24» з’явилося навіть фейкове звернення Володимира Зеленського про «капітуляцію», яке виявилось хакерською атакою.
«Любі Українці! Шановні захисники! Бути президентом виявилося не так вже й легко. Я змушений ухвалювати складні рішення. Спочатку я вирішив повернути Донбас. Настав час глянути у вічі. Не вийшло. Стало тільки гірше. Значно гірше. Більше нема ніякого завтра. Принаймні в мене. І тепер я ухвалив рішення попрощатися з вами. Я раджу вам скласти зброю і повернутися до своїх сімей. На цій війні не варто помирати. Я раджу вам жити, і я збираюся зробити те саме», – йшлося в неправдивому зверненні.
Пізніше телеканал «Україна 24» зазначив, що в роботу інформаційної стрічки та сайту «Сьогодні» втрутилися ворожі хакери.
Президент України Володимир Зеленський також відреагував на ситуацію.
«Щодо останньої дитячої провокації, що я немов пропоную скласти зброю – я можу пропонувати скласти зброю і повертатись додому лише військовим РФ. А ми вже вдома, ми захищаємо своїх дітей, свої сім’ї. Жодну зброю ми не збираємось складати до нашої перемоги», – сказав Зеленський у своєму відеозверненні.
Газети про вигадані навдачі ЗСУ
Влітку росіяни почали роздавати фейкові випуски газет про вигадані невдачі ЗСУ. Щоправда, друкували такі видання суто для українських військовополонених, у тому числі з «Азовсталі», щоб зламати їхню віру та непохитну вірність Україні. Наприклад, в одному з випусків фейк-газети можна побачити заяву Валерія Залужного про «втрату Запоріжжя» та Олексія Арестовича про те, що «якщо що, то західні області» нам точно залишаться. Інакше РФ ніяких перемог досягти не може.
Повторна окупація вже окупованих населених пунктів
Навесні 2022 російська пропаганда примудрилася подати як нові «перемоги» інформацію про захоплені з початку повномасштабного вторгнення села на Харківщині. Російські пропагандисти, частина з яких називає себе «воєнкорами», почали активно поширювати фейки щодо результатів боїв на північ від Харкова. Так, у повідомленнях, які поширювали пропагандистські пабліки та Телеграм-канали було вказано, що українські війська нібито покинули Цупівку, Токарівку, а в деяких випадках ще й Руську Лозову.
Насправді ж, ці населених пункти були окуповані в перші ж дні повномасштабного вторгнення російських військ на територію України. Крім того, саме з території цих населених пунктів загарбники обстрілювали Харків.
Всі ці населені пункти були деокуповані ЗСУ у квітні-травні 2022.
Псевдореферендуми
Справжня мета псевдореферендумів, які росіяни провели на окупованих частинах чотирьох українських областей – спроба росіян закріпитися на українській землі.
Про театральність та розрахунок на внутрішнього споживача наочно свідчить той факт, що росіяни проводили "голосування" на своїй власній території, відкривши біля 200 "виборчих дільниць" у Підмосков’ї, у Єврейській автономній області, на Сахаліні і Камчатці.
Результати, виявилися цілком передбачуваними, як для пропагандистського фейку – майже стовідсоткова явка та майже стовідсоткове схвалення. Яскравим свідченням цього є заява заступника голови ради безпеки Росії Дмитра Мєдвєдєва, що після так званих референдумів це будуть "російські території" і Москва зможе використовувати "всі сили самозахисту".
Спроби виправдати анексію частини українських територій, які поки що контролюються окупаційними військами, також має на меті створити ілюзію піклування агресора про долю населення на захоплених ним територіях. Путіну та його оточенню, у ситуації затяжної та виснажливої війни, вкрай потрібно показати своїм громадянам хоча б якісь перемоги.
Звіти про "взяття" міст і селищ Донбасу
Згідно зі спостереженнями аналітичного порталу “Слово і діло” Населений пункт Піски неподалік від окупованого Донецька загарбники "брали" щонайменше чотири рази, а Опитне – близько шости.
Раніше Рубіжне на Луганщині війська РФ також "брали під контроль" щонайменше 4 рази, вперше про це окупанти заявили ще 18 березня, 20 квітня Рубіжне "звільнив" особисто глава Чечні Рамзан Кадиров, за п'ять днів потому він ще раз "повністю звільнив" цей населений пункт. А 13 травня черга "зачищати" Рубіжне знову докотилася до бойовиків "ЛНР".
Так само "переможною" стала для окупантів історія із селищем Піски під Донецьком: його, як і Рубіжне, "брали" чотири рази. 4 серпня про захоплення населеного пункту повідомили бойовики "ДНР", 13 серпня – представник російського міністерстваоборони Ігор Конашенков, за ним Піски "брав" Кадиров, а після ще й міністр оборони РФ Сергій Шойгу у вересні.
Тричі окупанти заявляли про захоплення Мар'їнки на Донеччині – 17 березня, 22 серпня та 22 листопада. Повторилася історія "успіху" і з Соледаром на Донеччині. Декілька разів росіяни звітувати про його "повне звільнення”.
Першим про захоплення Соледара 10 січня повідомив засновник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин, заявивши про те, що ця "перемога" – справа рук виключно його найманців. Наступного дня у Москві закликали не поспішати з такими заявами, проте Пригожин знову прозвітував про свій "успіх". А 12 січня про захоплення міста повідомило вже міноборони РФ.
Щонайменше по два рази росіяни "брали" Зайцеве (19 серпня та 20 вересня) та Павлівку (30 жовтня та 14 листопада) у Донецькій області.
"Росія відчуває серйозний дефіцит перемог на фронті – наступ у Донецькій області йде повільно та супроводжується великими втратами. Однак для російського суспільства потрібно створювати видимість успіхів, тому в РФ не тільки заявляють про знищення неіснуючої української техніки, а й кілька разів "захоплюють" одні й ті самі населені пункти. Як правило, це села, в яких до війни мешкало кілька тисяч, а то й сотень людей, а їхні назви росіянам ні про що не говорять", – зазначили в прес-службі волонтерського проекту InformNapalm.
Утім, у подібній тактиці для Росії немає нічого незвичного: країна-агресор уже давно збудувала для свого населення паралельну реальність.
"Єдиною значною перемогою для Кремля в цій війні стало ефективне залякування та промивка мізків власного населенню, створення альтернативної реальності з косплею на Другу світову війну з усіма її радянськими проявами – штрафбатами, м'ясними хвилями, генералами, які не цінують життя солдатів задля звітування про захоплення села. А коли навіть м'ясні хвилі не допомагають – малюють фейкові "пабєди", – вважають в InformNapalm.
Знищення української зброї
Головне джерело, звідки лунають повідомлення про нібито знищення РСЗВ HIMARS - це щоденні зведення від Міноборони РФ. Перше з подібних заяв пролунало 6 липня 2022 року.
“У районі населеного пункту Малотаранівка Донецької Народної Республіки високоточними ракетами повітряного базування знищено дві пускові установки системи залпового вогню “HIMARS” виробництва США та два склади боєприпасів до них”, - заявляв представник Міноборони РФ Ігор Конашенков.
Далі “Хаймарси” “знищувалися” кожні два тижні. Іноді — одразу по два. Наприклад, 17 липня, 1 та 13 серпня це нібито сталося в Покровську, Харкові та Краматорську. Разом з установками “знищувалися” снаряди до них.
Потім пропагандисти зачастили, “знищуючи” HIMARS майже через день — 3,5 та 9 вересня у Костянтинівці, Тимченках, Червоному Дінцю. Заявлялося, що у всіх трьох точках було “знищено” по 1 РСЗО. Іноді - з боєприпасами та машинами заряджання, іноді - з особовим складом.
Після цього у зведеннях Міноборони РФ була коротка пауза. Закінчилась вона наприкінці вересня повідомленням про нібито “знищення” однієї установки в селищі Моначинівка Харківської області, і ще однієї — в селищі Березнегувате Миколаївської області. Через тиждень, під Запоріжжям “високоточними ударами” нібито знищили дві установки HIMARS.
В жовтні на Харківщині “знищили” одразу двох “Хаймарсів”, а в грудні вже під Краматорськом та Констянтинівкою Донецької області. З січня “знищувати” стали кожен місяць.
Крім того, заявлялося про “ураження”, “пошкодження”, та “подавлення” як мінімум 10 установок. Щоправда, жодної фотографії чи жодного супутникового знімка показано не було. І тут росіяни стикаються із серйозною проблемою: в Україну привезли лише 20 установок РСЗВ.
Підрахунок того, скільки разів окупанти заявляли про “знищення” “Хаймарсів” ускладняється тим, що в Міноборони РФ часто пишуть, що техніка не “знищена”, а “уражена” або “подавлена”. Що окупанти вкладають в ці поняття – не пояснюється.
Те, що хоча б одна установка HIMARS постраждала від рук росіян, заперечують як у Києві, так і на Заході. Щобільше, українським військовим вдавалося дурити росіян за допомогою макетів з дерева. The Washington Post писали, що окупанти витрачали дорогі ракети “Калібр” на удари по макетах “Хаймарсів”, які військові РФ сприйняли за справжні.
Російська пропаганда досі намагається применшити здобутки ЗСУ та для підняття духу своїх вояків продовжує розганяти міф про знищення систем HIMARS, поставлених Україні. Скоро лік техніки, “пошкодженої” та “знищеної” в уяві пропагандистів, перевалить за п’ятий десяток.
