Музичний гурт «КонецИюля» був створений у місті Старобільськ в 2017 році. Його засновниками були вокаліст і баяніст Роман Міронов та гітарист Денис Степанов.
Журналістка "Трибуну" поспілкувалася з музикантами та розпитали їх про творчий шлях, евакуацію з рідного міста та інше.
«Я за освітою інженер-технолог сільського господарства, працював викладачем у Відокремленому підрозділі Луганського Національного аграрного університету. У кожного учасника була своя робота, ми працювали та не розглядали стратегію, щоб заробляти музикою», – розповідає Денис Степанов.
«Я був тренером у фітнес-клубі, потім трошки психотерапією займався. Наш гітарист Рома, який зараз виїхав у Швейцарію, працював вчителем у музичній школі, разом з ним ми займалися пасікою», – додає Роман Міронов.
Музиканти знайшли старі барабани, гітари, Романа мав старий баян. У нього ж вдома організували студію. Це було звичайне горище, але потім його облаштували під студію.
З часом хлопці створили повноцінний гурт.
«Старобільськ – невелике місто, тому не потрібно було докладати багато зусиль, щоб знайти когось у команду, бо всі один одного знали. Наприклад, гітариста Михайла Буткова дуже легко було залучити до команди, ми знали його і просто запропонували з нами грати», – розповідає Роман.
У Старобільську група мала такий склад:
Міронов Роман (баян, вокал);
Кирильєв Роман (гітара, вокал);
Степанов Денис (гітара);
Погребняк Дмитро (бас-гітара, вокал);
Бутков Михайло (ударні).
У 2019 році гурт випустив свій дебютний альбом «Репетицияжизни». Він був майже повністю російською, окрім однієї пісні під назвою «Божеволію».
Багато хто запитує, чому гурт має саме таку назву – «КонецИюля»? Назва гурту є доволі цікавою, бо вона складається не з двох слів, як можна подумати, а з трьох. Але звичайно, що на афішах ви цього не побачите.
«У нас в компанії був своєрідний прикол з цією назвою, часто жартували, сміялися. Взагалі потрібно читати як три слова, і це гра слів, каламбурний підтекст. Тому ми подумали, що класно буде так назвати гурт, а особливо коли нас представляють перед публікою на концерті», – пояснює Денис.
«Я пам’ятаю як закинув новий трек «Палай» в один закритий чат, щоб отримати фідбек від аудиторії, дізнатися, що б вони хотіли змінити чи додати. І там дівчина написала відгук, одним із пунктів якого була пропозиція змінити нашу назву. Мене це навіть трохи обурило. І досі не розумію, чому потрібно змінювати назву», – пригадує Роман.
Доволі часто люди запитують хлопців, чому назва написана російською, а вони співають українською. Музиканти навіть для того, щоб бути ближчими до аудиторії, почали ставити крапочку над буквою «и».
«Ми робили український контент у російськомовному середовищі. Багато кому це було непотрібно, а у декого викликало негатив. Втім, були люди, яким подобалась наша музика, тому це – неоднорідна штука», – додає Роман.
Гурт окрім класного музичного контенту робить ще й кліпи до власних пісень. У них немає спеціальних людей, які могли б цим професіонально займатись. Музиканти повністю придумають сценарій та ідею кліпу, самостійно все знімають.
«КонецИюля» брав участь у великій кількості фестивалів, але виконавці назвали ті, які найбільше запам’яталися.
«Особисто мені найбільше сподобалось у Куп’янську. Це був локальний байкерський фест, для своїх. Ми туди приїхали більше відпочити, аніж виступати як гурт», – пригадує Денис.
«Можу відзначити виступ в Авдіївці. Люди просто «відривались» у нас на концерті, бо місто було близько до лінії розмежування, і їм такі заходи справді були потрібні. Ти приїжджаєш, а там за тобою бігають просто як за зіркою, і ти думаєш: як це круто, коли на тебе чекають», – ділиться своїми враженнями Роман.
«В Авдіїївці, до речі, було прикольно, тому що коли ми вперше туди приїхали з виступом, у них не було жодного музичного гуртка. А коли ми повернулись наступного року, то у них була вже своя рок-школа, п’ять музичних гуртів. Виконавці, які приїжджали у місто, почали надихати молодь створювати щось своє, займатися музикою», – додає Денис.
Хлопці прожили в окупації майже місяць. У кожного постало питання: негайно виїжджати, або продовжувати свою діяльність на непідконтрольній території. Звичайно, без проблем не обійшлося.
«У нас автомобіль не працював, його потрібно було лагодити. Ми не знали, хто поїде і куди їхати взагалі, бо ніхто нічого не розумів до кінця. Ми забрали з собою відсотків 50 нашого музичного приладдя, дуже багато девайсів, які не були б тут, у Черкасах, зайвими, залишилися у Старобільську», – розповідає Денис.
«На блокпостах не заглядали у машину з речами, але морально тероризували сильно. На першому ж блокпості я випадково сказав, що ми їдемо в Україну, і нас змусили роздягнутись, а це був квітень, на вулиці вітер і сніг. У мене було татуювання на руці з надписом «Слава Україні», і у цей момент стало дійсно страшно, особливо за людей, які їхали зі мною, бо я не хотів, щоб вони через мене постраждали. Та я проявив кмітливість – коли роздягався, поклав свій одяг на ту руку, де було тату, і військові його просто не помітили», – пригадує Роман.
«А взагалі нам дуже пощастило, бо вже коли ми прибули в Україну, побачили у ЗМІ купу новин про обстріли дороги, якою ми їхали. Тобто якби ми поїхали на один день пізніше, то могли б і не вижити взагалі», – додає Денис.
Хлопці виїхали у Черкаси, але не всі виконавці змогли залишитись у складі гурту. Їм допоміг знайомий, який орендував для них дім і вони всі гуртом жили в ньому місяць, поки частина музикантів не знайшли собі інше житло.
«Це був якраз той випадок, коли весь світ, грубо кажучи, перед тобою. Я відкрив карту України, побачив Черкаси і подумав, що це буде найбільш безпечне місце для нас. Та і до Києва, Львова недалеко», – розповідає Роман.
«Ми не думали, що залишимося у Черкасах. Розглядали ще для себе Вінницю, можливо, Київську область. Загалом місто нам сподобалось, та і у музичному плані тут є де розгулятись. Нас у перший же тиждень познайомили з усіма музикантами, з часом ми знайшли для групи ще одного гітариста та барабанщика, і десь за місяць вже почали репетиції. До гурту додалися Поздняков Костянтин (гітара, вокал), Гульчук Павло (бас-гітара, вокал)», – пригадує Денис.
На початку травня 2022 року музиканти їздили в Сєвєродонецьк та Лисичанськ людям з гуманітарною допомогою. Цю ідею їм запропонував голова Старобільської РДА Володимир Череватий.
«Спочатку ми приїхали у Лисичанськ, де нас зустрів знайомий військовий, який нас супроводжував, а потім вже у Сєвєродонецьк. Місто – суцільна руїна, не було ніде цілого скла на вікнах, на асфальті лежали тролейбусні дроти. Було декілька локацій по місту, куди ми повинні були обов’язково привезти допомогу. Крайня точка, до якої під’їхали, була за 800 метрів від лінії фронту. Було дуже страшно дивитися на лікарів, які мали просто білі обличчя від нестачі сну. Коли навіть щось вибухало поряд, вони достатньо спокійно ставилися до цього, бо вже просто звикли», – розповідає про цю поїздку Роман.
«Я не міг зрозуміти, що ми приїхали у те місто, де нещодавно виступали. В реальну картину було складно повірити. Бачили багато людей, які там залишилися. Я ще здатен пояснити, чому пенсіонери не виїхали, але батьків з маленькими дітьми зрозуміти не зможу ніколи. Ми пропонували багатьом їхати з нами, допомогли б з розселенням, але ніхто не захотів», – не стримує емоцій Денис.
«До речі, коли ми вже передивлялися наше відео, то почувалися прикро через те населення, яке залишилося. Бо ти їдеш допомогти, ризикуєш своїм життям заради них, а вони просто тебе не чують. У мене навіть думка була: от ми в Сєвєродонецьку, а до Старобільська 60 кілометрів – це менше години і ми вдома, а ти розумієш, що не можеш поїхати туди» , – ділиться Роман.
1 квітня «КонецИюля» разом з гуртом «Lemon BITE» та «DeadBadBeavers» дадуть благодійний концерт. Всі зібрані кошти будуть передані ЗСУ.
«Хлопцям на фронті ці гроші більш потрібні. Якщо ми зберемо кошти, умовно, на якийсь тепловізор чи дрон, то це може врятувати чиєсь життя, що є найголовнішим зараз», – підсумовує позицію музикантів Роман.
