Цього року Луганська область відзначає своє 85-річчя. Протягом багатьох років в нашій області народжувалися, жили та працювали яскраві люди, зі своїми радощами та проблемами — великі трудівники та невиправні мрійники. Сьогодні "Трибун" згадує деяких відомих людей, які прославляли, і продовжують прославляти Луганщину не лише в Україні, а й у всьому світі. Деякі з них є уродженцями регіону, які провели тут юність та зробили перші кроки у кар'єрі. Інші, хоч і не народилися на Луганщині, зробили багато для розвитку нашого краю.
Володимир Даль
Народився майбутній автор знаменитого тлумачного словника у селищі Луганський завод (зараз Луганськ) у родині лінгвіста та лікаря з Данії Йоганна Крістіана Даля та німкені, Марії Фрейтаг. Надалі письменник візьме на честь рідного міста псевдонім "Козак Луганський"
Володимир Даль навчався на медичному факультеті в Естонії, а пізніше прославився як талановитий хірург. Даль був справжнім поліглотом: знав німецьку, французьку, англійську мови, читав і писав латиною, володів українською, білоруською, польською, казахською, татарською, башкирською мовами, вивчав болгарську та сербську мови.
Збираючи матеріали для словника, Даль одним із перших досліджував таємні мови, які використовували бродячі торговці-офені або ремісники-шерстобіти. Перші слова для свого "Тлумачного словника" Даль записав у 1819 році. Останні — незадовго до смерті, у 1872 року. У видання увійшло 200 тисяч слів, 30 тисяч прислів'їв, приказок та загадок, що наводяться для найточнішого роз'яснення значень слів.
Ім'ям Володимира Даля названо Східноукраїнський національний університет.
Володимир Сосюра
Його твори вважаються класикою сучасної української літератури. Він народився 1898 року на станції Дебальцеве Донецької області у трудовій родині. Дитячі та юнацькі роки пройшли у селі Третя Рота, яке зараз знаходиться у межах міста Лисичанськ. Трудову діяльність розпочав рано, спочатку на Донецькому содовому заводі Лисичанська. Потім працював різноробом на шахті. Перші вірші написав у 1914 році. Почав друкуватися 1917 року на сторінках лисичанської газети «Голос робітника».
Ім'я Володимира Сосюри носить один із Будинків Культури Лисичанська, який, до речі, прикрашав відомий скульптор Сєвєродонецька Валентин Пухальський.
Михайло Матусовський
Народився у 1915 році в Луганську. Перший вірш написав у 12 років, а вже у 1939 році був прийнятий до членів письменницької Спілки.
Під час Другої світової війни він працював на посаді кореспондента фронтових газет, у яких друкувалися його частівки, вірші та фейлетони. Був поранений у ногу і вижив лише завдяки санітару, якому пізніше присвятив вірш «Пам'яті санітара».
Упродовж усього життя додому Михайло Львович постійно приходив навантажений книгами. Він міг витратити всі заощадження на літературу.
Ім'ям Михайла Матусовького названо державну академію культури та мистецтв, яка залишилась у тимчасово окупованому Луганську.
Сергій Жадан
Один із найвідоміших і цитованих українських письменників сучасності. Поет, прозаїк, чиї твори можна прочитати тридцятьма мовами, перекладач, музикант та сценарист фільму «Дике Поле», прем'єра якого відбулася у 2018 році, лауреат премії «Книга року ВВС» народився у місті Старобільськ.
Багато разів наголошувалося на його вмінні бути своїм як для простої, так і освіченої аудиторії. Особливу похвалу та підтримку отримав роман «Ворошиловград», який був названий маніфестом цілого покоління.
Микола Мащенко
Український кінорежисер. Народився у селі Мілуватка Сватівського району.
Працював театральним режисером. З 1957 року – режисер, сценарист, актор Київської кіностудії ім. О. Довженка. Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого. З 1969 року – секретар правління Спілки кінематографістів України, з 1987 по 2004 роки – генеральний директор Київської кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка.
Свого часу артист вважав, що українське кіно, хоч і переживало погані часи, зовсім занепасти не зможе. У його кабінеті висів диплом зі знаком «Оскара».
Сергій Бубка
Український спортсмен-легкоатлет зі стрибків із жердиною. До 2020 року перша у світі людина, яка стрибнула більше ніж на шість метрів. Чемпіон Олімпійських ігор 1988 року. До 2022 року Президент Національного олімпійського комітету України.
До кінця 1997 року єдиний легкоатлет, який переміг на шести чемпіонатах світу (1983, 1987, 1991, 1993, 1995, 1997). Переможець Кубків світу та Європи (1985) у стрибках із жердиною. Срібний призер міжнародних змагань «Дружба-84».
Володів світовим рекордом у стрибку з жердиною у закритих приміщеннях (6,15 м) з 1993 по 2014 роки (протягом понад двох десятиліть, аж до 15 лютого 2014 року, коли рекорд побив Рено Лавіллені). Володів світовим рекордом у стрибку з жердиною на відкритих аренах (6,14 м) з 1994 по 2020 рік.
Володимир Смирнов
Був одним із найкращих фехтувальників світу кінця 1970-х — початку 1980-х. З 10 років почав займатися спортом у місті Рубіжне. У 1977-1979 ставав чемпіоном СРСР, в 1979 став першим на Спартакіаді народів СРСР.
На міжнародній арені в 1978 став бронзовим призером на чемпіонаті світу в першості команд, а в 1979 і 1981 в командній першості займав перші місця. 1980 року на чемпіонаті світу з фехтування став першим в особистій першості серед рапіристів. Також ставав володарем Кубка світу 1980 та 1981 років.
20 липня 1982 року на чемпіонаті світу з фехтування в поєдинку з Маттіасом Бером із ФРН у суперника зламалася рапіра, уламок якої пробив маску Смирнова і через око завдав травми мозку. 8 днів пробувши у штучній комі, Володимир Смирнов помер у лікарні.
Цей випадок спричинив зміну екіпірування спортсменів з метою підвищення безпеки. Також змінилися і вимоги до прогину клинка чи навантаження на кінчик рапіри чи шпаги.
У Рубіжному вулиця Шкільна у 1988 році рішенням міськради була перейменована на вулицю Смирнова, і на цій вулиці було встановлено пам'ятник Володимиру Смирнову.
Петро Новіков
Його по праву можна назвати містобудівником Сєвєродонецька, хоч і був він уродженцем столиці. Озеро Паркове, Сєвєродонецький аеропорт, тепличне господарство, народження футбольного клубу «Хімік», художня самодіяльність, зони відпочинку – це та багато інших ідей Петра Новікова стали реальністю міста. При ньому пішла в минуле важка ручна праця будівельників, зникли багато традиційних професій типу грабарів, землекопів, вантажників. Впровадження нових будматеріалів, нової техніки, сміливе вирішення найрізноманітніших будівельних завдань з урахуванням сучасних досягнень будіндустрії – все це створило Сєвєродонецьку славу школи передового будівельного досвіду країни.
Одна з найдовших вулиць Сєвєродонецька названа його ім'ям. Меморіальну дошку на згадку про Новікова встановлено на будинку №15.
Володимир Горянський
Український актор та телеведучий. Народний артист України
Народився у Кадіївці. З 1989 року до цього часу — актор Київського театру драми та комедії на лівому березі Дніпра. Активно знімається в українському кіно.
Володимир може похвалитися не лише великою кількістю робіт, а й нагород. Крім звань заслуженого та народного артиста України, він також кавалер ордену «Святого Володимира», кавалер ордену Пошани України, лауреат премій «Людина року» та «Київська Пектораль».
Іван Світличний
Іван Світличний – не просто талановитий поет з Луганщини, а й один із найактивніших діячів руху українського опору радянській владі 60-70х років. Він народовся на Старобільщині, в селі Половинкине.
З 1947 до 1952 року навчався на філологічному факультеті Харківського університету, який закінчив з відзнакою. З 1952 до 1955 р. в аспірантурі при Інституті літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. Працював відповідальним секретарем журналу «Радянське літературознавство», завідувачем відділу критики журналу “Дніпро” (1955). Тут і заявив про себе як проникливий, непоступливий і принциповий літературний критик, як людина широкої ерудиції і справжній інтелектуал.
У 1960-х роках Іван Світличний був фактичним організатором культурного та наукового життя творчої молоді. Його помешкання було своєрідним центром формування національної свідомості наукової молоді, дискусійним клубом, у якому кристалізувалися погляди і формувався особистий вибір більшості шістдесятників. Мав одну з найкращих приватних бібліотек у Києві.
Через свою громадянську позицію зазнав переслідувань з боку репресивних органів тоталітарної радянської влади. Під тиском КДБ втратив роботу, був примушений перебиватися випадковими заробітками, публікаціями в пресі під псевдонімом або чужим прізвищем.
«В тюрмі, за ґратами, в неволі
Мені приснилася… тюрма.
Але не ця. Ні ґрат нема,
Ні варти. І всього доволі.
І світ — ідилія сама.»
Навіть коли його діяльність призвела до заслання, він став незмінним авторитетом серед українських політв'язнів та вже за ґратами продовжував свою працю.
