Хореографиня Юлія Точена з міста Бахмут незадовго до повномасштабного російського вторгнення у 2022 році відкрила власну танцювальну студію «Art life», яку невдовзі вщент розбили російські ракети. Про перші кроки у хореографії та волонтерську діяльність, жінка розповіла журналістам ТРИБУНу.
Юлія почала займатися танцями з п’яти років, каже, що у неї завжди була добре розвинена уява, тому вона постійно придумувала танцювальні номери та намагалась їх візуалізувати.
«У мене творча сім’я, бабуся і дідусь, мама і тато, всі вони мають танцювальне минуле. Завдяки моїй родині, дитяче хобі переросло в улюблену професію. Спочатку я не думала що так станеться, але зараз я не можу без цього жити»,- каже жінка.
Коли хореографиня навчалась в університеті, паралельно працювала у творчому колективі, в якому танцювала.
«Я працювала на двох роботах, однією з яких був танцювальний колектив. Невдовзі у групі було дуже багато учнів, і кожен хотів потрапити до мене на заняття. Згодом прийшлося залишити другу роботу заради дітей та хореографії»,- додає Юлія.
Через деякий час, жінка відкрила танцювальну студію «Art life», каже, що коли навчала дітей мистецтву танцю– надихалась.
«Перед вторгненням, я тільки відкрила свою танцювальну студію, зробила ремонт, навіть купила для дітей маленькі чайнички, щоб на перерві вони могли пити чай. Я жила цим. Це моя сім’я. Деякі із учнів називали мене мама. «Art life» - це аматорський колектив, студія сучасної хореографії. Він добре відомий не тільки у Бахмуті, а й далеко за його межами. Спочатку це була невеличка група, потім з кожним днем вона збільшувалась, і я проводила заняття, в яких налічувалось близько 40 людей»,- каже хореографиня.
За час існування колективу, вони взяли участь у 18 обласних, регіональних, Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах та фестивалях, де вибороли 42 призові місця та Гран-Прі.
«Для нас кожний виступ - це свято, але раніше ми того не цінували. Колектив часто обирали для того, щоб ми представити рідне місто на фестивалях та концертах, і це мене дуже тішить. Завжди нам робили компліменти за дивовижні костюми в яких ми танцювали. Я доклала багато зусиль для таких результатів»,- ділиться жінка.
Раніше Юлія займалась народною хореографією, а згодом почала танцювати у сучасному та естрадному напрямку, чому і зараз навчає учнів.
«Я ставлю і патріотичні номери, зараз навчаю дітей хореографії, яку ми будемо танцювати після перемоги. У мене часто запитують, де ж ми будемо виступати, адже від рідного міста майже нічого не залишилось. Але я гордо відповідаю, що будемо танцювати хоч на розвалинах. Адже Перемога буде в Бахмуті»,- каже хореографиня.
Юлія говорить, що намагається не давати дітям сильних навантажень, адже те, що зараз відбувається у їх рідному місті, дуже впливає на моральний та фізичний стан.
«Від поганих думок та тяжкого морального стану, я відволікаю дітей танцями, адже це мистецтво, яке дарує людям тільки позитивну енергію і під час цього процесу, діти розслабляються і проживають свої емоції. Також моя задача – підтримувати гарну фізичну підготовку дітей, яка завжди у них була, задля майбутніх творчих досягнень»,- розповідає жінка.
За кілька днів до повномаштабного російського вторгнення, у колективі «Art life» була масштабна фотосесія і тоді вже поширювались чутки про початок війни, але ніхто в це не вірив. Новіть 24 лютого учні Юлії запитували, чому не буде занять.
«З початком вторгнення, я почала волонтерити. Ми приймали людей із всієї Луганської області та допомагали їм, надавали найнеобхідніші речі: житло, їжу, одяг. Це було не так довго, бо багато колег отримували поранення від уламків ракет, а мій знайомий повністю втратив зір, тому було прийнято рішення – евакуюватись. Зараз я волонтерка фонду ЮНІСЕФ і викладаю танці у Болгарії українським діткам, у мене колектив, який складається зі 100 людей. Спочатку я не хотіла цим займатись, тому що сумувала за рідною групою «Art life», але керівник фонду розповів, що це моральна і фізична допомога дітям. Я не могла не погодитись»,- додає Юлія.
Жінка розповідає, що мала важкий моральний стан, коли втратила все, адже її робота була для неї сім’єю.
«Одного разу, батьки моєї учениці попросили, щоб я почала займатись онлайн, бо діти дуже хочуть танцювати саме зі мною. Я написала про це в загальний чат колективу і всі з радістю погодились. Зараз я викладаю рідній групі через інтернет і ми продовжуємо свою діяльність»,- розповідає хореографиня.
Про свої плани після перемоги Юлія каже:
«Я беззаперечно повернусь в Україну, а саме в Бахмут. Вірю, що його будуть відновлювати: інфраструктуру та культуру, і я буду цьому допомагати. Задля свого рідного міста зроблю все».
